У Звенигородську ОТГ – навпростець

Здавалось би, у тривалій дискусії довкола адміністративно-територіальної реформи на Звенигородщині врешті поставлено крапку. І все ж, попри вже затвердження Кабміном перспективного плану формування територій громад, то одне, то інше село починає лихоманити. Як-от і Озірну, котра, згідно того перспективного плану, віднесена до Водяницької громади: частина сільчан ніяк не може змиритися з цим і воліє бути у Звенигородській ОТГ. І людей можна зрозуміти: адже Озірна є своєрідним передмістям Звенигородки, а звідси – і всі переваги, про які говорять озіряни, бажаючі бути в цій громаді. Та разом з тим, виникає закономірне запитання: а де ж ви були раніше, шановні? Адже, виходячи з Закону «Про добровільне територіальне об’єднання», проблему, хай як це складно, можна було б вирішити завчасно. Як це зробили в Моринцях, де сільська громада вирішила ввійти не до Шевченківської, хоч і межують з Шевченковим, а до Звенигородської ОТГ. І таке рішення було досить обґрунтованим та аргументованим, на що в кінцевому результаті зважили в обласній держадміністрації і підтримали «протестувальників». Навіть попри велику віддаленість цього села від Звенигородки, на що, як одну з основних причин неможливості такого об’єднання, вказували його противники.

Ось тут, вже ставши формально членами Звенигородської ОТГ, моринчани ще раз засвідчили, що вміють не тільки мітингувати, а й вдумливо підходити до вирішення назрілих проблем.

Справді, по існуючій трасі від Моринців до Звенигородки – 37 кілометрів.

–Проте це по прямій, – розповідає житель села, один з активістів Майдану, ветеран АТО Володимир Маламуж. – Проте існує й інша дорога, на 18 кілометрів коротша…

Йдеться про дорогу, що виходить через територію місцевого лісництва до села Майданівки, від якої, як жартує Володимир Анатолійович, до Звенигородки можна палицею докинути. Та для того, щоб ввести її в дію, потрібно привести у належний стан відрізок в 4,5 кілометра, що веде через ліс. І проблема не тільки в тому, що в бюджеті Моринської сільської ради немає на це потрібних коштів – даний відрізок входить до неподільного лісового масиву, тож на будь-які роботи в ньому потрібні відповідні дозвільні документи Міністерства лісового господарства України. А це, якщо й вдасться порозумітися з тамтешнім чиновництвом, передбачає тривалу паперову тяганину.

Як бути в даному випадку? Про це йшлося на виїзній робочій нараді за участю голови Звенигородської районної ради Володимира Кучера, директора ДП «Лисянське лісове господарство» В’ячеслава Шико, депутата обласної ради Сергія Лебединця, інших офіційних осіб та представників Моринської сільської громади.

Учасники наради не тільки оглянули згаданий відрізок дороги в районі урочища «Шевченківська дача», але й проїхали ним, пробираючись між глибокими коліями, прокладеними потужними «лісовозами», що транспортують звідси деревину. Зрозуміло, що побачене особливого захвату ні в кого не викликало. Та хоч до конкретного рішення так і не підійшли, питання, як то мовиться, залишається відкритим.

–Ми ще повернемося до нього, – запевнив наостанок Володимир Маламуж. – Адже, маючи таку дорогу, ми не тільки скоротили б відстань до центру ОТГ, що, у свою чергу, вирішило б низку соціально-побутових проблем, а й реалізували б задумку освітян і лісгоспу щодо функціонування тут так званої «екологічної стежки», створеної для просвітництва, навчання й виховання в молоді бережливого ставлення до навколишнього середовища. А ще створили б новий туристичний маршрут…

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ