У Звенигородці продовжують дивувати «дизайнерськими» проектами

Попри нещодавній скандал, що спалахнув у Звенигородці через встановлення в парку персонажа іноземного мультфільму Патріка, де жителі виступили з критикою недоречного використання значної суми бюджетних коштів, керівництво міста продовжує дивувати мешканців громади своїми новими ідеями та «дизайнерськими» проектами: поруч із Патріком з’явився ще й Губка Боб. На офіційній сторінці радіють, що догодили малечі.

Однак, судячи з коментарів, не все так однозначно…

«Замість того, щоб увіковічнити пам’ять про воїнів, які загинули за свободу України, нам ставлять пластмасових «кумедних друзів» із чужих мультиків, – зауважує сестра полеглого військовослужбовця Ольга. – Мій крик душі – це біль не лише моєї родини. Це біль сотень сімей, які залишилися без найдорожчих людей. Ми просимо не розваг і не пластмасових «героїв». Ми просимо пам’яті, поваги та справжньої підтримки. Бо наші справжні Герої – це не вигадані персонажі. Наші Герої – це ті, хто поклав життя за Україну». «Коли ви вже зробите алею «Надії зниклих безвісти»? Більше трьох років повномасштабного вторгнення. Коли ви вже почнете робити для людей і особливо для ветеранів війни, для родин зниклих безвісти???» – запитує жінка.

Схожу думку поділяє й дочка захисників Анастасія: «Алею зробили «задля дякую» і думають, що все! Я взагалі не розумію цих фігурок, мої діти до них навіть не підходять. Стрьомні й потворні!.. Набрид цей цирк, якщо чесно…

Краще б кожному ветерану виділили ті кошти».

Споглядаючи оновлений мультяшними персонажами парк, мешканці громади згадали керівництву громади про все наболіле: нераціональне, з їх погляду, використання коштів, малу увагу до військових та їхніх родин, палаюче сміттєзвалище, старий малофункціональний трактор, відсутність інклюзії в громадських місцях тощо.

Звісно, всіх потреб міста, громади, фронту не покрити двома парковими фігурками, але хоча б прислухалися, що насправді першочергове й важливе нині для людей. Адже навіть ту саму дитячу галявину, зважаючи на час, могли б зробити місцеві народні умільці практично безкоштовно і, головне, в контексті національних запитів і традицій. А зекономлені кошти пішли б на вирішення якоїсь із тих проблем, про які пишуть звенигородці.

Марина КАМІНСЬКА

Читайте також: Повернення додому: перші слова рідної мови й полегшення: історія військового з Тальнівщини, що пройшов крізь полон

Читайте нас також в Telegram!