У Звенигородці презентували роман про «хрещену матір» «Азову»
Днями у Звенигородській публічній бібліотеці відбулась зустріч із українською письменницею, волонтеркою, лауреаткою літературних премій Людмилою Охріменко. Авторка презентувала роман «Хрещена», головним прототипом якого стала медична сестра полку «Азов» Тетяна Теплюк.
Мисткиня родом із Криму, з 2014 року живе в Харкові, багато пише про наболіле – війну та окупацію, випустила в світ уже 12 книг: «Оскар», «Доросла Буратіна», «Пригоди мухи в окропі на окупованій території» та ін.
«З 2014 року, з початком російсько-української війни, письменниця почала допомагати українським військовим. Вона неодноразово відвідувала схід України з волонтерськими місіями, де на власні очі бачила злочини російських окупантів та колаборантів, а водночас – численні приклади мужності й самопожертви наших захисників. Саме цей досвід змусив її взятися за перо. Герої книг Людмили Охріменко мають реальні прототипи. Це люди, яких вона знає особисто, ті, що вразили її своєю людяністю, викликали щиру повагу та стали джерелом натхнення», – розповідають у книгозбірні.
Щодо роману «Хрещена» – він увіковічнив історію героїчної українки, яка розділила із захисниками «Азовсталі» найтемніші часи: російський полон. «На початку повномасштабної війни пані Тетяна була цивільною працівницею військової частини, – зауважують у бібліотеці. – Коли ж почалася облога «Азовсталі», вона могла покинути завод разом з іншими цивільними, але відмовилася. Жінка вирішила залишитися з пораненими, підтримувати й лікувати тих, кому було найважче. Написала заяву про вступ до лав «Азову» й стала для бійців справжньою хрещеною матір’ю. Разом із захисниками Маріуполя вона потрапила до російського полону. Її шлях проліг через найстрашнішу тюрму в Таганрозі, де полонених ламали і тілом, і душею. Та навіть там вона залишалася сильною. Наприкінці грудня 2022 року, коли пані Тетяні виповнився 71, її звільнили. Вона повернулася додому, але не пішла від війни. Сьогодні ця мужня жінка знову служить і офіційно є найстаршою військовослужбовицею Збройних сил України».
Приємно, що Звенигородська бібліотека організовує зустрічі з письменниками такого високого рівня. Це безумовно підвищує інтерес читачів до сучасної української прози та дає їм можливість зазирнути в таїну літературної творчості, поспілкуватися з майстрами слова, літописцями сучасності. Щиро сподіваємось, що такі зустрічі стануть однією із добрих традицій закладу і що звенигородчани й надалі зможуть насолоджуватися спілкуванням із авторами своїх улюблених творів.
Марина КАМІНСЬКА