Вісті Черкащини 
У громаді на Звенигородщині відбувся барвистий фестиваль писанок
4 квітня у Мокрокалигірській громаді на Звенигородщині відбувся яскравий, барвистий фестиваль «Писанка-2026». Провели його на території Мокрокалигірського парку, що сам по собі є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Участь у цьому заході взяли представники 14 громад із Черкаської, Херсонської та Донецької областей. Були там і представники Звенигородської, Тальнівської, Калинопільської, Єрківської і, звісно ж, Мокрокалигірської громад.
Громади представляли писанки, вироби майстрів декоративно-прикладного мистецтва, картини, ікони своїх місцевих художників, а також різноманітні частування – паски, вареники, млинці, пиріжки, торти, тістечка, були навіть м’ясні страви та риба. На сцені лунали запальні народні пісні й танці, що створювали святкову ярмаркову атмосферу.
«Емоції зашкалюють. Низький уклін аматорам сцени та майстрам декоративно-прикладного мистецтва. Дякуємо всім, хто долучився і сприяє розвитку української культури, – коментують подію у Мокрокалигірському ЦКІД. –
Всі разом ми збережемо народні надбання, традиції і звичаї та передамо їх підростаючому поколінню».
Гості, учасники та відвідувачі фестивалю отримали від заходу потужний заряд позитиву.
«Дякуємо всім організаторам за такий красивий, квітучий фестиваль писанки. Яка це була краса, неможливо описати. Дуже пожалкують ті, хто цього всього не бачив», – зауважує місцева мешканка Олена Капелюшна.
«Яке розмаїття творчості і талантів! Неперевершено! Війна ще більше розбудила бажання творити, берегти і передавати наступним поколінням майстерність людських рук. Дякую кожному, хто долучився до заходу», – коментує Лідія Волкова, переглянувши світлини з фестивалю у фейсбук.
Тепло відгукнулись про захід і в Черкаському обласному центрі народної творчості: «Фестиваль став простором, де культура не просто демонструється – вона дихає, живе, звучить, смакує і твориться просто на очах. У витончених орнаментах писанок – мудрість поколінь, у виступах аматорських колективів – душа народу, у кожному русі й мелодії – відлуння нашої ідентичності, а в атмосфері свята – справжня сила єдності».
Тальнівську громаду на фестивалі представили три майстрині, кожна з яких несе у своїх виробах частинку душі та любові до традицій. «Людмила Кошельна зачаровувала відвідувачів своїми мотанками-оберегами, що зберігають давні символи та тепло рук майстрині. Лариса Червінська презентувала вишукані декоративні свічки з воску та оригінальні віночки із джгута, які вирізнялися особливою естетикою та святковим настроєм. Інна Щадіна дивувала різноманіттям своїх робіт – від традиційного намиста (баламутів) до витончених вишитих та шитих виробів. Фестиваль став не лише можливістю представити свої роботи, а й місцем живого спілкування, обміну досвідом та новими ідеями. Майстрині повернулися додому натхненні, сповнені енергії та нових творчих задумів. Такі події ще раз доводять: українське народне мистецтво живе, розвивається і об’єднує серця», – поінформували в Центрі культурних послуг Тальнівської міської ради.
Непереможний український народ навіть серед війни, лихоліття продовжує плекати та берегти свої віковічні традиції.
На згадку приходять рядки нашої легендарної Лесі Українки:
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Бережімо свою ідентичність! Дякуємо ЗСУ за можливість жити й творити!
Марина КАМІНСЬКА
