У Черкаському краєзнавчому розповіли про скульптора першого погруддя Шевченка зі Звенигородщини

У цьому році виповнюється 145 років від Дня народження українського скульптора, уродженця Попівки, що на Звенигородщині, автора першого пам’ятника Тарасу Шевченку – Каленика Мефодійовича Терещенка. Напередодні ювілею, що, згідно з Вікіпедією, буде 11 серпня, завідувачка науково-дослідного відділу фондів Черкаського обласного краєзнавчого музею Ліна Біла нагадала основні віхи біографії митця та опублікувала на сторінці музею у фейсбук його фото.

Калень Терещенко народився в 1879 році. Художню освіту, як і більшість тодішніх вітчизняних майстрів пензля, через імперську політику Росії вимушений був здобувати аж у Петербурзі. Бо тут просто не було такої можливості.

Як інформує пані Ліна, саме в Петербурзі Калень закінчив училище технічного рисування Штігліца, де здобув загальну освіту, освоїв курси живопису та карбування, а згодом – відвідував лекції в Академії мистецтв. Мав неабиякий талант, тож його разом із сестрою Софією запрошували прикрашати імператорські палаци в Петергофі й Царському селі.

Але найцікавіший, сподвижницький період у житті митця розпочинається з поверненням додому. «Повернувшись до рідного дому, – пише дослідниця, –Калень викладає малювання у Звенигородській та Гусаківській школах, оформлює виставки в сільських будинках культури. Разом із сестрою Софією та братом Нифонтом засновує у 1920 році у Звенигородці художню школу ім. Т.Г. Шевченка, де навчає дітей живопису та ліплення, оформлює виставки в сільбуді. Допомагає сестрі у створенні краєзнавчого музею у Звенигородці».

Калень Мефодійович прославився в Україні як автор першого погруддя Шевченка (1923), що було встановлено в Каневі на могилі поета й простояло там (за Вікіпедією) 16 років. (Потім його перенесли в музей, а на Чернечій горі встановили пам’ятник Матвія Манізера, що стоїть і понині). Авторству Терещенка належать також Шевченкові пам’ятники в Шполі, Моринцях, Кирилівці (Шевченковому) тощо.

Проте до середини 30-х розквіт скульптора штучно завершився. Адже, щоб вижити в системі радянських координат, йому довелось за копійки ліпити погруддя вождів пролетаріату. «Коштів не вистачало митцеві навіть на їжу. Коли Калень Терещенко постарів і осліп, про нього зовсім забули. Помер скульптор 3 червня 1969 року, проживши без двох місяців 90 літ», – підсумувала Біла.

Ось так розправлялась радянська влада із нашими земляками-сподвижниками. Когось замордувала у таборах – як літераторів Сергія Єфремова, Агатангела Кримського, Павла Филиповича, а когось – знецінила і розтоптала, як це зробила із талановитим скульптором Каленем Терещенком, його сестрою художницею, краєзнавицею Софією та братом іконописцем Нифонтом.

Шкода, що багато зі спадщини цієї визначної української родини було втрачено за часів радянщини, яка не особливо церемонилась із творчістю національних митців.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Депутатська більшість проти реорганізації дитячих садочків Тального

Читайте нас також в Telegram!