Вісті Черкащини Топ найкращих женихів Звенигородщини
Газета “Новий Дзвін” та сайт “” опитали журналістів, посадовців, бізнесменів та митців і визначили сім найзавидніших женихів Звенигородського району. До уваги брали зовнішність, ерудицію та популярність. Подаємо переможців.
Дмитро Загорулько, 20 років
Навчається в Переяславському педагогічному університеті. Працює у школі №2 вчителем музики. Проте зінається, що вчителювання — не покликання його душі.
“Одна з проблем – мала заробітня плата. Та й вчитель – це не моє, бо сам по життю позитивний, дуже люблю жартувати. Хочу працювати в своїй сфері — аккордеоністом”.
Зараз зустрічається з дівчиною Наталею. Зізнається чесно, що обрав її за вроду і людяність. Каже, вона завжди його розуміє. Своє дозвілля хлопецю подобається проводити активно.
“Вільний час провожу з друзями або за кермом. Дуже люблю з компанією кататися нічним містом. Маю машину “ГАЗ 2410” чорного кольору. Вона користується в місті популярністю серед молоді. Тому її всі впізнають”.
Серед безлічі інший проблем, Дмитро виділяє одну, яка його турбує чи не найбільше.
“У нас дуже погана влада, яка нічого взагалі не робить для молоді. Через це багато хто вимушений виїжджати за кордон”.
У майбутньому хоче створити міцну сім’ю.
“Маю власний девіз в житті: “Усім, хто сумує — перестати, хто хворий —не хворіти. Всім, хто втратив—віднайти. У кого проблеми — розгребти, а хто щасливий — так тримати”.
Олексій Ткаченко, 21 рік
Звенигородчанин. Навчається заочно в Черкаському національному університеті Богдана Хмельницького. Четвертокурсник. Спеціальність “Готельно-ресторанна справа”.
“Зараз поки що відпочиваю. Нещодавно повернувся з Греції. Там заробляв гроші офіціантом. Дуже подобалося. Усе своє життя займаюся футболом. Граю за місцеву футбольну команду “Юність”. Взагалі люблю всі активні види спорту, бо це життя і здоров’я”.
Окрім спортивних талантів Олексій чудовий господар на кухні.
“Люблю куховарити. Зможу приготувати суп, борщ, пасту, різноманітні страви із м’ясом. Словом, готую не гірше дівчат. Можливо навіть краще”.
Коханої хлопець не зустрів ще. Але для себе має портрет із набором якостей, які повинні бути у його мабутньої дружини.
“Це має бути активна, із почуттям гумору, чесна, добра, вірна і спортивна. Адже я люблю не тільки серцем, а й очима. Щоб вміла куховарити не гірше мене і чудова домогосподарка”.
Полюбляє екстрим. Планує стрибнути з парашутом. А ще мріє побачити світ.
“У майбутньому хочу відвідати Іспанію,Бразилію, Германію, Англію, зробити кар’єру. Ну, а потім можна і сім’ю будувати. Користуюся таким собі правилом: ”Життя коротке, тому жити треба яскраво, насичено і насолоджуватися ним”.
Андрій Літіченко, 20 років
Живе у Звенигородці. В цьому році закінчив навчання у Національній академії внутрішніх справ. Лейтинант поліції. Працює у Звенигородському відділі.
“Як не дивно, але завжди чомусь мріяв бути або пожежником, або журналістом. Але в одинадцятому класі передумав і вирішив піти навчатися на правоохоронця. Робота хоч і тяжка по-своєму і забирає чимало часу, та мені подобається. Ніколи не захищатиму і не покриватиму винних. Кожен має відповідати за свої дії. Закон один для всіх. Через це нажив трохи ворогів”.
Квартиру винаймає. Для власного розвитку вивчає англійську мову. Любить спорт. Багато років займається волейболом.
“Люблю читати. Улюблена книга про Першу світову “Час жити і час помирати” Ремарка. Дивлюсь небанальні фільми. Наприклад, “Зелена Миля” або “Втеча із Шоушенка”. Як є час і бажання, можу з друзями піти в нічний клуб”.
Як і кожен справжній спортсмен, Андрій не має шкідливих звичок. Та, попри набір позитивних якостей, другої половинки поки що не зустрів.
“Для мене в дівчині зовнішність — не головне. Аби була цікавою особистістю і нам було б про що поговорити. Якщо майбутня дружина не вмітиме готувати, не проблема. Я ж умію. Не подобаються дівчата із завищеною самооцінкою. Та й взагалі не переношу, коли людина ставить себе вище за когось іншого. Ще не люблю, коли біля мене палять. Особливо, якщо це дівчина. В мене були стосунки з дівчатами-курцями, то я відучував їх від цього”.
Як справжній чоловік Андрій любить відчуття адреналіну.
“Колись їздив відпочивати в Закарпатську область, то там спробував банджі-джампінг (стрибки з висоти з допомогою еластичного каната —ред.). Адреналін зашкалював. Катаюся на скейті. Ще хочу зробити собі татуювання. В моїй роботі це не заборонено”.
Молодий правоохоронець з куховарінням на “ти”. Коронна страва – “м’ясо по-французьки”. В житті хлопець спокійний і неконфліктний.
“Конфліктів намагаюсь уникати. Якщо все ж він виникає, стараюся залагодити його розмовою. Хоча були випадки, коли доводилося вступатися за друзів. Тоді застосовував силу. Але то крайній захід, коли нічого іншого вже не залишається. Багато хто зараз нарікає на владу, державу. Але треба думати, що ти можеш зробити для держави, а не навпаки”.
Денис Крикля, 23 роки
Народився у селі Моринці Звенигородського району. Зараз живе у Звенигородці. Закінчив Академію внутрішніх справ. Працює у Звенигородському відділі поліції оперуповноваженим.
“Після дев’ятого класу пішов навчатися у Шевченкове на механіка. Після закінчення прийшло спонтанне рішення стати правоохоронцем”.
Коли є вільний час, їду рибалити. Це його захоплення. Кілька років тому встановив особистий рекорд — впіймав білого амура на 9 кілограмів. Переважно вудить у Моринцях. Не байдужий до лижного спорту. В сезон обов’язково кілька разів їздить на гірськолижний курорт у Водяниках. Або ж катається у Моринцях. Каже, там теж є непогані спуски. Ще охочий до книг фантастичного жанру і детективів.
“Нещодавно прочитав “Сталкер” і “Метро 2033”. Фільми дивлюся тих же жанрів. Наприклад, детективний серіал “Справжній детектив” із Меттью Макконехі і фантастику від “Марвел”. Слухаю переважно електронну музику”.
Дівчини у Дениса поки що не має.
“Найголовніше, аби дівчина розуміла мене і особливості моєї роботи. Якщо говорити про фізиологічні дані, то люблю високих і худорлявих. Якщо зустріну дівчину, яку покохаю, то дозволятиму їй чимало. Захоче витратити гроші на одяг — будь ласка. Аби були кошти. Хоча з ними зараз проблем не виникає. Зарплатні вистачає на життя. Не люблю, коли дівчина палить і коли надміру виявляє негативні емоції. Якщо трапиться сварка і мені не вдастся залагодити все словами — розвернуся і вийду”.
Самостійне життя навчило Дениса куховарити. Був би час.
“Живу сам, то сам і готую. Часто смажу картоплю. Просто це швидко. А так, можу і борщ зварити і щось смачне приготувати з м’яса”.
Каже, коли б не став поліцейським, то відкрив би підприємницьку діяльність у сільськогосподарській галузі.
“Далекосяжних планів не маю. Зараз такий ритм, що наперед забігати не вдається. Планую поки що працювати і розвиватися. Ще хочу придбати автомобіль. Подобаються “Фольцвагени Пассати”.
Олексій Ткаченко, 27 років
Живе у Звенигородці. Нещодавно закінчив школу барменів “Планета Z”. Відомий у місті бармен. Працює в нічному клубі “Таракан”.
“Окрім цього, маю освіту кухаря. Робота дуже подобається. Тут не просто колеги, а справжні друзі. Ми — одна команда. Та й графік хороший. Працюю два дні на тиждень. Зараз у вільний час разом із шефом трудимося над дизайном нового дитячого кафе. А так у вільний час вдосконалююся у флейрингу — приготуванню коктейлів із елементами жонглювання. Буває розбиваю скляний посуд, але то рідко. Хто не кидає, в того не розбивається”.
Другий місяць Олексій зустрічається із дівчиною Яною.
“Взяла мене вродою і красивими очима. А ще вона добра, ніжна і, що не маловажливо, розуміюча. В моїй професії це відіграє чималу роль, бо працюю вночі і спілкуюся з дівчатами. Але вона мені довіряє. Я це ціную. В колишніх стосунках саме через роботу сварилися. Були ревнощі”.
Хлопець серед звенигородчанок користується неабиякою популярністю. Після кожної зміни до нього в друзі в соціальній мережі рвуться нові дівчата.
“Часто намагаються познайомитися. Зайвого з ними ніколи собі не дозволяю. Не люблю пафосних і п’яних дівчат. Хоча на роботі таких вистачає. Деякі ведуть себе так, що аж відвертає. В дівчатах ціную щирість і карі очі. Дівчина не має бути вищою і повнішою за мене”.
В житті хлопець спокійний і розважливий. Хоч на робочому місці є чимало алкоголю, сам він не охочий до нього. А от екстрим полюбляє.
“Під час купання люблю стрибати з висоти. Люблю швидкість. Маю власний автомобіль “дев’ятку”. Як продам, куплю “Мазду 323”. Наступного року обов’язково придбаю мотоцикл. Перейняв любов до цього транспорту від свого друга”.
Юрій Климчук, 26 років
Звенигородчанин. Навчався в Уманському державному педагогічному університеті. За професією — вчитель фізкультури. Четвертий рік працює в німецькому Мьюнхені помічником організатора масових заходів.
“Знав непогано німецьку. Тому вирішив їхати працювати в Німеччину. В нашій країні нормально заробляти майже нереально. Перед німцями довелося їздити до фінів збирати полуницю, аби були кошти на поїздку в Мьюнхен. Там чзавядки добрим знайомим влаштувався допомагати організовувати свята. Робота цікава. Іноді облаштовуємо концерти відомих гуртів. Наприклад, в березні працювали зі “Скорпіонс”.
У Звенигородку Юрій зараз навідується лише 3-4 рази на рік. Тут живуть його батьки. Та надовго затримуватися у німців він не збирається.
“Треба ще трохи підзаробити грошей. Працювати на когось — не моє, хоч і добре платять. Тим паче далеко від Батьківщини. Після приїзду зароблені кошти вкладу в бізнес. Чим саме буду займатися, ще не вирішив остаточно. Хоч і є певні плани, але треба буде добре вивчити ринок, щоб не прогоріти”.
Хлопець вже встиг розпорядитися заробленими коштами. На частину з них минулоріч він придбав у місті двокімнатну квартиру.
“Знаю ціну кожній копійці. Вирішив вкласти у житло. Після повернення житиму в ній. Не хочу ні в Київ, ні деінде. Я у Звенигородці народився, там і продовжу працювати”.
З особистим життям у нього поки що не складається.
“Критеріїв особливих щодо майбутньої дружини не маю. Хоч і не кривитиму душею, вона має бути симпатичною. І на різні теми щоб могла підтримати розмову. Ненавиджу дівчат, які ведуться на гроші. Таких можна легко виявити. Якими б вони святими не прикидалися і як би не запевняли, що гроші для них, то не головне, все одно буде видно їхні справжні бажання. Як? За матеріальними запитами, які щоразу збільшуються. Прямо не казатиме, але відчайдушно намагатиметься показати, як їй погано без тієї, чи іншої речі”.
Вільний час Юрій приділяє фізичному розвитку. Купив спортивне знаряддя, на якому займається, коли є час. Телевізор не дивиться. Читає і українських, і закордонних класиків. Навчився добре готувати.
“Раніше не дуже вмів. Яєшню максимум міг посмажити. Але життя навчило. Можу і борщу зварити і пельмені наліпити. Якщо майбутня дружина цього не вмітиме — не страшно. Аби хотіла навчитися”.
Після повернення до Звенигородки планує трохи відпочити. Хоче поїхати в Японію і Китай.
“Захоплююся східною культурою. Подобається все. Від атрибутики до звичаїв і бойових мистецтв. Хоча останніми не випадало можливості зайнятися. Але ще все попереду”
Богдан Титаровський, 24 роки
Живе у Звенигородці. Закінчив Черкаський державний технологічний інститут. Спеціаліст із комп’ютерних систем і мереж. Заробляє гроші на власноруч створених сайтах.
“Розробляю сайт, заповнюю контентом. Живу на кошти з реклами, яка розміщується на цих ресурсах. На життя цілком вистачає. Можу собі багато чого дозволити. Але все ж не тринькаю їх. Заняття цікаве, бо це не тільки джерело прибутку, а й моє хобі. Тому мені це в задоволення”.
Квартиру винаймає. Живе сам. Батько працює водієм, мама — домогосподарка. За потреби підтримує їх фінансово.
“Вони половину мого життя допомогали мені. Дали мені освіту. Тепер моя черга піклуватися про них”.
Любить читати і дивитися фільми “із сенсом”.
“Останнім часом читаю спеціалізовану літературу. Улюблений фільм – “В гонитві за мрією”. Гарний фільм. Надихаючий. Може змусити встати з крісла і почати діяти, щоб досягти успіху.
Люблю спорт. Коли є достатньо часу, “нарізаю” кола на стадіоні. Бігати із музикою в навушниках — класно. Ще захоплююсь фотографією. Нещодавно придбав новий професійний фотоапарат. Але то для душі, а не заробітку”.
Дівчини не має. Спеціально, для створення пари, ні з ким не знайомиться.
“Я слідую правилу і ніколи не бігаю за коханням. Прийде час і воно саме мене знайде. Про одруження ще не задумувався. Якою буде майбутня дружина, не знаю. Не маю ідеалів. Думаю, в середині щось підкаже, коли в моєму житті з’явиться “вона”. Звичайно, зовнішність дівчини для мене має значення, але не кардинальне. Коли закохаюся, вона так чи інакше буде для мене найкрасивішою. Перевагу віддаю невисоким блондинкам. І щоб начитана. Якщо не знатиме, з якого боку підійти до каструлі, не біда. Я непогано готую, тому зможу нагодувати і її і себе”.
Автомобіль Богдан собі ще не купив. Запевняє, що не має в ньому потреби.
“Якщо мені потрібно куди-небудь поїхати, то є автобуси чи таксі. Машина мені поки що не треба. Хоча й маю посвідчення водія. Можливо, коли одружусь, тоді й куплю”.
У планах хлопця — розвивати свій інтернет-бізнес. А ще хоче поїхати на новорічні свята до Львова. Каже, ніколи ще доводилося там бувати.
Сергій РАДЧЕНКО
