«Сотні врятованих життів та людських душ»: на Звенигородщині попрощались із лікарем, якого називали народним

Відійшов у засвіти прекрасний лікар, патріот, людина великої душі – Володимир Олексійович Максименко, мешканець Вільшанської громади, що на Звенигородщині.

Як інформують у громаді, усе його життя було пов’язане з рідною Вільшаною, де він народився та проживав. Після школи Максименко закінчив медучилище у Казахстані, потім Карагандинський медичний інститут, працював на санітарно-епідеміологічній станції. Там зустрів свою майбутню дружину – Валентину Трохимівну.

1970 року подружжя оселилось у Вільшаній. «На той час у Вільшанській дільничній лікарні були хірургічне, терапевтичне та гінекологічне відділення, – розповідають у громаді. – Молодому спеціалісту довелося взяти на себе одну із  найскладніших медичних місій – професію хірурга. Населення було багато, лікарня обслуговувала усі навколишні села, тож молодому хірургу роботи вистачало. Тисячі складних та простих (хоча таких у хірургів, мабуть, не буває) хірургічних операцій – апендицити, грижі, розрізані пальці, нариви, зламані кінцівки… Сотні врятованих життів та людських душ… Сотні недоспаних ночей… Адже, праця медика – це безперервна «війна» за здоров’я, що вимагає самопожертви, готовності чергувати та забувати про втому». Через самопожертву та відданість професії земляки назвали Максименка народним лікарем.

У 1991 року Володимир Олексійович очолив місцеву лікарню, ставши не лише мудрим керівником, а й господарником. «Ремонти, опалення, водопостачання – здебільшого саме завдяки цій людині ми досі маємо ту лікарню, яку ми досі маємо змогу відвідувати», – наголошують у Вільшаній.

Тут також згадують, що Володимир Олексійович завжди вболівав за долю рідного селища та України. У 90-ті разом зі своїми соратниками активно сприяв становленню української незалежності. Тривалий час обіймав громадську посаду заступника голови Вільшанської селищної ради, багато років був постійним та активним членом виконавчого комітету.

Звенигородщина в жалобі  через втрату свого талановитого, вірного, багатогранного сина.

Світла пам’ять покійному та щирі співчуття родині!

Марина КАМІНСЬКА

Читайте також: Маршрути безбар’єрності: у Тальному розпочинають системну роботу над доступним містом

Читайте нас також в Telegram!