Родина зі Звенигородщини прихистила лелеку
Лелек здавна шанують в Україні. Ці птахи стали для нас символом продовження роду, рідного дому. Попри війну вони самовіддано щоліта повертаються до нас, аби вивести потомство, й знову відлітають на зиму в теплі краї. Цьогоріч одній лелеці зі Звенигородщини не пощастило, з невідомих причин вона впала у Ризиному на городі без змоги піднятися. Її взяла під опіку місцева поетеса Аліна Гончар з родиною.
«Лелека просто лежала на городі й била крилами, бо не могла піднятися на ноги, – розповідає Аліна. – Ми її забрали. Ран не виявлено, переломів ніби теж. Їсти вона спочатку відмовлялася, але згодом осміліла й почала довіряти.
Мені здається, що це саме «вона». Годуємо рибою, м’ясом, бо такий у лелек раціон. Трохи лякає, що дорогий. Але ми не відступимося, бо як можна кинути птаха? Буду ДУЖЕ вдячна, якщо хтось із рибалок відгукнеться, допомагатиме нам дрібною рибою. Або ж, можливо, хтось із тваринників зголоситься допомогти обрізками м’яса. Вдячні будемо будь-якій допомозі. Остаточний діагноз ще не встановлено, оскільки потрібно шукати ветеринара-орнітолога. Попередньо лікарі порадили колоти кальцій. Шкода, що наша підопічна не зможе найближчим часом повернутися до своєї сім’ї, тим паче полетіти у вирій. Можливо знайдеться якийсь волонтер чи притулок, що зголосилися б її забрати. Бо в нас не зовсім придатні умови для утримання таких птахів. В ідеалі було б добре, якби її забрали ті, хто вже має лелек і знає, як за ними доглядати, чим лікувати. Але в будь-якому випадку птаха напризволяще ми не залишимо, бо в житті є важливіші речі, аніж гроші й особистий комфорт».
Тетяна ІВАШКЕВИЧ