Вісті Черкащини Поезія ротангу на Звенигородщині: історія, уплетена в тепло рук
У світі, де все летить шалено швидко, де цінують лише користь і функціональність, а технології не дають перепочити, ще залишилися справжні оази спокою й тепла. Це речі, зроблені руками, що несуть у собі тепло і любов, неначе маленькі історії, записані в кожному вузлику й вигині. Саме такі – творіння Євгенії Узюмової зі Шполи. Ротанг у її руках – пензлик, яким вона малює настрій і неповторний характер.
У кожному виробі живуть розмірений ритм, лагідне тепло, уважність до деталей і глибока відданість справі. Плетені речі виглядають стримано й лаконічно, але водночас несуть у собі внутрішню глибину. Вони не кричать про свою красу, а лишень тихо шепочуть про простоту, де ховається справжнє прекрасне.
Ми мали нагоду зануритися у світ майстрині, дізнатися про її творчий шлях, про те, чому ротанг став її вірним супутником, і які мрії вона вплітає у кожен свій виріб.
Від квітучих садів до чарівного плетіння
«З дитинства природа мене заворожувала, – ділиться Женя. – Здається неймовірним, як із маленького паростка виростає щось величне й живе». Ця пристрасть спонукала зайнятися вирощуванням винограду та квітів на власній ділянці, особливо любить петунії. Бажання прикрасити горщики для улюблених рослин стало початком її творчого шляху в плетінні.
Хоча шиття і в’язання раніше не приваблювали, побачені в інтернеті кашпо викликали тихе, але сильне бажання спробувати. Перша спроба виявилася невдалою. Навіть з’явилися думки кинути цю ідею. Однак мрія залишалася непохитною. Зібравши нові знання і внутрішню силу, взялася за справу знову. «Радість від успіху була безмежною», – згадує майстриня з усмішкою.
Ротанг як медитація
Вибір матеріалу – свідомий і вдумливий. Ротанг естетичний, стійкий до примх погоди, а робота з ним – ніби тихий потік спокою, що тече крізь пальці. Кожен виток – мов мить медитації, що народжується в тиші.
Постійне вдосконалення й вивчення чужого досвіду переплітаються з унікальним почерком майстрині. Ідеї часто приходять неначе шепіт близьких, тихі натяки долі, що ведуть уперед. Бувають миті, коли натхнення зникає, руки немов опускаються, а настрій тьмяніє. Та є простий рецепт від творчого вигорання. Кілька хвилин на подвір’ї, споглядання квітів у кашпо, що ніжно колишуться на вітрі. Настрій повертається, і знову плететься життя – через руки, через ротанг. Природа – джерело сили, що ніколи не вичерпується.
Момент, коли мрія набуває форми
Найбільше задоволення приходить десь на середині процесу, коли вже не початок, але ще й не кінець. «Люблю спостерігати, як поступово з’являється форма, як вимальовується візерунок», – ділиться Євгенія.
У ці миті щось невидиме ніби проростає крізь матеріал, набирає обрисів, стає живим.
Раніше були сумніви. Роботи інших здавалася досконалішими, а впевненість – надто крихкою. З часом прийшло важливе розуміння: кожен має власну творчу мову. Унікальну, справжню. І саме вона варта того, щоб звучати. Це внутрішнє відчуття свободи допомогло відпустити порівняння й дозволило творити щиро, від серця.
Коли творчість – дім душі
Плетіння для Євгенії Узюмової – джерело радості, спосіб самовираження, а також невелика, але вагома фінансова підтримка, що дозволяє й далі створювати. Натхнення не має меж. Окрім кашпо для квітів, майстриню приваблює плетіння меблів – мрія, що говорить про жагу до зростання й бажання наповнювати світ красою.
Ця історія про те, як любов до природи, щирість і праця здатні народжувати щось глибше, ніж виріб. У кожному плетиві – дотик душі, відлуння саду, тиша рук і голос серця. Це вже не речі – то поезія ротангу, що проростає між вузликами, стиха говорить про ніжність і залишає після себе тепло.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
