Пенсіонер зі Звенигородки захоплюється апітерапією, столярством, садівництвом і розведенням декоративних рибок

Шляхи Господні незвідані. Хтось з дитинства займається улюбленими справами, скажімо, малюванням, а хтось може собі дозволити таке лиш з виходом на пенсію або ближче до неї. Володимир Мірончак зі Звенигородки на Черкащині за освітою інженер лісового й садово-паркового господарства, закінчив Київську сільгоспакадемію, лісогосподарський факультет. Працював за фахом. Але з віком зрозумів, що робота – не основне в житті. Років 15 тому захопився бджільництвом та апітерапією. Вивчив усі секрети підмору, перги, прополісу та інших продуктів бджільництва. Каже, що все це допомагає йому зміцнювати й відновлювати імунітет, здоров’я. А ще чоловік робить смачнючі настоянки на меду й мріє про свій власний апібудиночок. «Це такий спеціальний будиночок з лежаком збудований на бджолиних вуликах. Його функція – відпочинок, реабілітація під вібрації бджолиного гулу. Самого контакту з комахами нема. А от терапевтичний ефект від їхньої життєдіяльності (гулу, теплообміну, парів, що виділяються) є. Маю чіткий план, навики, як таку споруду зробити, і, сподіваюся, – з часом таки зроблю. Треба лише знайти час і кошти. Надзвичайно корисна річ», – каже бджоляр.

Поруч з пасікою має Мірончак свій молодий, доглянутий яблунево-грушевий сад (те, що безпосередньо пов’язує його з отриманою професією), де і вітамінами можна запастися, і бджолам є де нектар зібрати. Загалом близько 50 дерев.

Інше хобі чоловіка – акваріум. Має такий на 260 літрів. «Телевізор не дивлюся. Люблю запалити вогонь у каміні й спостерігати за рибками: як плавають, контактують між собою, виблискують. Був період, коли в мене було 54 види риб. На жаль, доглядати за ними непросто: затратно, ще й періодично трапляється, що хворіють», – розповідає Володимир. Окреме випробування – потреба в якісній воді, з якою в Звенигородці проблеми.

Ще пан Володимир колекціонує вишиті картини та предмети старовини: глечики, ночви, праски (має близько 70 екземплярів), прядки, корзини тощо. Мріє колись відкрити музей.

Столярство Мірончак опанував самотужки. Спеціальної освіти не має. А от вироби в нього такі, що диву даєшся. Його столи, ліжка, стільці, альтанки, гойдалки можуть скласти конкуренцію професійному столяру. Навіть будка для собаки з комфортом – утеплена, з різьбою, мисками для води та корму, подвійним дном. Найбільша гордість майстра – ліжко з черешні, оздоблене різьбою та балдахіном. Усі вироби з дорогих порід дерев, що значно підвищує їхню якість та естетичну привабливість.

Як бачимо, учитися, творити – ніколи не пізно. Душа підкаже!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Ями, відсутність води та аварійні дерева: на що скаржились жителі сіл Тальнівської громади керівництву

Читайте нас також в Telegram!