«Над тим чи іншим виробом можна трудитися тижнями, інколи місяцями»

• Про майстра із Звенигородщини, що дарує дереву друге життя

Почалося все з «Лісової пісні», як назвав Олександр Мрикот кафе-бар. Ще до відкриття свого закладу в центрі Звенигородки, він прикинув, як створити прив’язку до його стилістики. Декор закладу визначили оригінальні дизайн-меблі. Столи і лави у залах були виконані з натурального дерева. Привабливості приміщенню надавали й деякі інші дерев’яні вироби, більшість яких Олександр Сергійович виготовив власними руками. Звичайно, вони створювали відповідний «лісовий» колорит, проте то був лише початок.
– Природа так чи інакше впливає на наше світобачення, – розповідає він сьогодні. – Недарма Володимир Висоцький стверджував, що кращими за гори можуть бути тільки гори. А що може бути кращим за ліс, де навіть кора на старому дубові пробуджує в тобі якісь особливі почуття? А скільки цікавих образів малює уява, коли побачиш химерний стовбур дерева чи навіть гілку? І тоді так хочеться довершити те диво, створене природою.
Ось так і став чоловік експериментувати з деревом, проявляючи власну фантазію та докладаючи рук для реалізації задуманого. Не обійшлося, звичайно, й без порад та допомоги місцевих фахівців, у яких багато чого переймав. Й поступово витвори його фантазії почали знаходити своє місце у дворі «Лісової пісні», а потому на її літній терасі. Чудернацькі стільці і столики, фігурки птахів, ведмеді, що ніби тільки що зійшли з відомої картини Івана Шишкіна, інші оригінальні вироби створюють своєрідний «лісовий» колорит. Особливе захоплення відвідувачів викликає стіл, виготовлений з сотні різних частин дерева, починаючи зі стовбура та гілок, і завершуючи вигадливим корінням. Можна лише уявити, скільки вигадки, а потому й праці вкладено в кожну деталь цього диво-стола.
– Над тим чи іншим виробом можна трудитися тижнями, інколи місяцями, – зізнається Олександр Сергійович. – Буває, що, приступивши до роботи, надовго залишаєш її, допоки не визріє найбільш оригінальне рішення.

Так було й з одним зі столів, встановленим на терасі. Стільницю його увінчує своєрідна накладка-піднос, виготовлена у вигляді величезного виноградного листка – торкнись до нього, і він повернеться в будь-який бік навколо своєї осі. Це задумано для того, аби кожен, хто сидітиме за столом, міг без проблем дістати ту чи іншу страву, виставлену на підносі. А стіл, у свою чергу, намірився Мрикот обставити не стільцями, а лавами. Але вони мали бути круглими, як і стіл. Де взяти таку деревину? Прикидав і так, і сяк, допоки не придумав, як вийти з ситуації. А ті, хто буває тут, лише диву дивуються, споглядаючи оті оригінальні заокруглені лави.
Привабливості терасі додають й майстерно розміщені на її стінці різноманітні дерева. Лише добре приглядівшись, побачиш, що складаються вони з різних частин як стовбура, так і гілок, оскільки майстер вміло експериментує як з формою, так і з розмірами. В роботі він використовує різну деревину: і дуба, і граба, і сосну. І навіть яблуню.
Так, після того, як викорчували в сусідній Гудзівці колишній колгоспний садок, натрапив Олександр Сергійович на покинутий там стовбур старої яблуні, поточений шашелем-короїдом. Вже був і проминув його, бо на що можна використати таку деревину? Потім все ж підібрав дерево, вдома помістив його у чан з водою, аби видалити шкідників. І що ви думаєте: згодилася яблуня!
– Такий от «непотріб» можна надибати і в лісі на місці масових вирубок, і в гаях та ярах, – каже Мрикот. – А з нього можна справжні шедеври робити. Аби лише бажання було та руки, звідки треба, росли.
Захоплюється він останнім часом і кореневою пластикою. Знайти підручні матеріали для цього теж не проблема – он скільки нікому не потрібного коріння кругом. Якось побачив на березі річки корінь старого дерева з красивою покрученою формою. Забрав його, просушив й створив свою першу композицію. Потім був ще і ще один виріб.
Про коренепластику він розповідає з захопленням, хоч зізнається, що робота ця надто копітка та делікатна. Коріння очищає від бруду та кори, протягом тривалого часу сушить. Коли ж ці та інші підготовчі роботи завершено, робить ту чи іншу попередньо намічену річ. А тут варіантів – море. Передусім з такого коріння виходять гарні вішаки для одягу, зокрема й стилізовані під роги оленя. А ще до кореневої системи можна кріпити багато предметів: дзеркала, годинники, патрони під електричні лампочки й багато чого іншого. Ще можна й склеювати вітки корінців та отримати той чи інший оригінальний виріб.
Зрозуміло, далеко не все, виготовлене Олександром Сергійовичем, можна побачити в «Лісовій пісні». Дещо помандрувало далеко, навіть в інші країни, оскільки, як можна вже переконатися, європейцям подобаються такі оригінальні речі. Проте можна не сумніватися, що ще чимало різних цікавинок можна буде побачити тут. Бо ж, створюючи один предмет, власник «Лісової пісні» вже малює в уяві інший. Тож побажаємо, аби все задумане здійснювалося і щоб порадував він звенигородців та гостей міста ще багатьма унікальними виробами.

Михайло НЕЧАЙ