Вісті Черкащини На Звенигородщині презентували нову збірку про любов та війну
6 червня у Шевченківському центрі культури і дозвілля Шевченківської сільської ради на Звенигородщині відбулася презентація восьмої поетичної збірки талановитого поета, уродженця Шевченкового, Володимира Бойка – «Еліксир із гарячої чашки».
На захід, окрім самого автора, завітали шанувальники поетичного слова та чимало колег по перу. Мистецький супровід вечора (декламація, спів) забезпечили Марія Лоскучерева, Аліна Шепілова, тріо «Мереживо».
«Я вражений, як працівники культури організували презентацію. Все пройшло надзвичайно тепло, по-родинному і в той же час продумано, професійно, за сценарієм. Щиро вдячний усім причетним до організації та проведення», – каже поет. Він розповів, що його восьма збірка складається з 4 розділів: переший про війну та єднання, другий – кохання, третій – сатира і гумор, 4 – пейзажі. Назва книги за традицією перегукується з назвою одного з віршів. Поезії всі зрілі, вишукані, емоційні, здійснили неабияке враження на слухачів.
«Вірші, які декламували організатори заходу, справили на присутніх гостей неймовірні враження. Дружня і затишна атмосфера в залі додала особливого шарму.
На зустріч були запрошені усі небайдужі до поетичного слова, а також колеги-поети – Валентина Войцехівська, Микола Темченко, Наталія Чухліб. Запрошення отримали і ми з Наталею Коломацькою. То ж мали честь привітати пана Володимира Григоровича особисто.
Бажаємо пану Володимиру творчого натхнення, міцного здоров’я, любові і турботи близьких і рідних людей, а збірці – успіху у читачів. Хай нові збірки Володимира Бойка стануть мотивацією для продовження творчого шляху і теплих зустрічей любителів поетичного слова!» – прокоментувала поетеса, культурна діячка з сусіднього села Моринців Альбіна Кулик.
Вірші Володимира Бойка торкнулись душі також інших присутніх.
«Для тих, хто любить поезію, світ навколо ніколи не буде пісним, люди не здаватимуться нудними й життя не стане одноманітним!
Творчість – це завжди крила, позитивна енергетика й емоції! А цього нам усім зараз так не вистачає!
Презентація нової збірки шевченківського поета Володимира Бойка «Еліксир із гарячої чашки» – це чудова нагода показати усім, що, попри війну, життя триває; мистецтву немає обмежень і римі не потрібні ідеальні умови…
Неймовірно щаслива, що була однією з перших, хто занурився сьогодні з головою у світ чарівної поезії, цієї музики слова, яка надихає нас, чарує, вчить бути добрішими й мудрішими», – поділилась враженнями від події директорка Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Лариса Яровенко.
Зауважимо, 66-річний Володимир Григорович Бойко – член Спілки слов’янських письменників України, автор восьми поетичних збірок: «Пряме попадання» (2011), «Все природнє» (2012), «Чиста правда» (2013), «Сільська сторінка» (2014), «Недільний пейзаж» (2016), «Аромат аличі» (2017), «Вітер на долонях» (2021), «Еліксир із гарячої чашки» (2023). Часто друкувався в періодиці. Пише ліричні, гумористичні та сатиричні твори. Окрім поезій, має оповідання, пише ікони та портрети.
Пропонуємо кілька віршів автора читачам для знайомства.
***
Окопний сон
В окопі батько й син заснули,
На полі бою снує дим.
Сон спокоєм війну відсунув,
На певний час відгородив.
У сина на устах усмішка.
Що бачить воїн в тому сні?
Без ковдри спить, і не у ліжку,
А може сняться рідні всі?
Напевно бачить всю родину,
У хаті теплій, мирно скрізь,
Окопний холод «гріє», спину
Під шелест листя від беріз.
Що батьку сниться? А нічого,
Стомились думи від війни,
Не по роках же сивочолий
Бог сивину не відмінив.
Нічого батькові не сниться,
Як проваливсь в глибокий сон,
Війна – огняна колісниця
Змінила сутність, стан і тон.
А в сина посмішка не сходить,
Вітрець ворушить легко чуб,
Морщинка зігнута на лобі
Від солі з’їденої – пуд.
Відпочивають батько з сином
Окопний сон крилом накрив
Проснуться, встануть мужні й сильні
І буде наступ і прорив.
***
Ліки
Упади між ромашки у лузі,
Як не зможеш легенько лягти.
Нема кращого цвіту в окрузі,
Якщо в ньому знаходишся Ти.
Удихай аромат від цвітіння,
Доторкнутись мені б до лиця,
Ти і квіти – Ви ніжне творіння
На полотнах рукою Творця!
Промінці розціловують личко,
Пелюстки у волоссі вінком,
Твоє ставлення дуже критичне,
Що зробив я світлини тайком.
Ти, мов спала, заплющив повіки,
Вітер думи мої розвівав:
Ці світлини – мені будуть ліки.
Твоя врода між квітів і трав!
***
Без дозволу богів
Із неба в воду хмари впали
І потонули в глибині.
Хіба таке колись бувало?
Хтось скаже – так, а хтось – і ні.
А я скажу – це справжнє диво,
Неначе небо у воді!
Тонули хмари так правдиво,
Що не повірив сам собі!
Вечірнє сонце освітило
Ставкову гладь між берегів,
Водойма хмари всі вмістила,
Не взявши дозволу в богів.
Купчасто-дощові, перисті
Осіли на підводне дно,
Гуляє вітер, небо чисте,
Хіба йому не все одно?
Чи довго буде так в природі,
Такі лякають чудеса.
Погрались в піжмурки, і годі,
Здіймайтеся на небеса.
Поезія завжди рятувала, прикрашала світ, особливо в найтемніші часи. Тож побажаймо автору натхнення, позитивних емоцій та здійснення творчих задумів! Чекаємо нових збірок!
Тетяна ІВАШКЕВИЧ
