На базарі у Ватутіному залишилося два коропи

У Ватутіному базар розташований біля залізничного вокзалу.

О 5 ранку продавців зовсім мало із скромним товаром. У банках – малина, на купках складені абрикоси, персики. Дехто розкладає минулорічний урожай – квасолю, биті горіхи, гарбузове насіння. Коли приїздить черговий потяг, з нього висипається безліч торговців із навколишніх сіл з клунками, мішками, коробками.

Товплячись біжать займати торгові місця. Стає гамірно. Один поперед одного намагаються розкласти товар. Підходжу до сивої худої жінки з великими мішками. Вона швидко розкладає на купки кабачки.

“Сьогодні запланувала зробити кабачкову ікру, то кабачків треба багато”, – ділюся планами.

Запитую ціну.

“Молоді по 3 гривні, а якщо будете брати оці більші”, – показує великі пожовтілі, – “то віддам і за гривню, а якщо їх всі візьмете, то і по 80 копійок кілограм”, – витирає піт на обличчі кінчиком хустки.

“Але це і цибулі вам треба чималенько й моркви, щоб получилася добра ікра. Он моя сусідка у червоному платті у дрібний горошок”, – показує на огрядну жінку на протилежному ряду.

“У неї що вже морква і велика і якийсь такий сорт, що аж червона. Кажуть, що темніша, то більше того коротину, полєзніша”.

Беру 5 кілограмів кабачків по 3 гривні вантажу на “кравчучку”. Підходжу до жінки з морквою. Морква темно-оранжевого кольору, сантиметрів двадцять у довжину.

“По 7 гривень віддам за кілограм, якщо візьмете кілька кілограмів, бо продаю по 8. Минулого базару розмели зразу. А сьогодні більше беруть цибулю. Беріть і ви”, – піднімає великий пучок цибулі з старої газети, розкладеної на доріжці.

“Дивіться, яка ж гарна, а що вже добра, аж солодка і соковита, біля берегу росте. Не дорого по 5 гривень”.

Беру чотири кілограми.

“А оцю, сіянку із зеленим пір’ям віддам за 2 гривні. Беріть, що зараз ці 2 гривні, нічого не варті, а все ж чисте, зі свого городу, без тих нітратів”.

Вантажу 2 пучки в сумку. Продавці овочів та фруктів стоять довгими рядами. Ціни називають різні. За відро великих абрикос правлять 100 гривень, за кіло 15.

“Малина вже дорожча, як була в той базар, бо відходить”, – мружить очі з рудим волоссям в ластовинні худий чоловік. “Вже тільки по банках продаю, по 10 гривень за літр, на кілограми не вигідно, ніхто не бере, бо дорого до 28 гривень і смородина так само”.

“Беріть помідори, – запрошує молода чорнява жінка. “Всього по 13 гривень за кілограм, херсонські, подивіться: всі один в один. А це ось домашні, менші по 9 гривень”.

Поряд чоловік продає розфасовані по ящиках огірки. “Оці корнішони, – показує на малі, по 6-7 сантиметрів, – по 6 гривень, он ті середні – по 4. Якщо хочете на салат, он ті великі зелені сорту “Зозуля” по 3 гривні”.

“До огірків беріть картоплю молоденьку”, – показує на відра з картоплею сива, згорблена жінка у фартусі з великими кишенями.

“Ця менша по 6 гривень, а ця велика”, – показує на круглу білу по 7 гривень. “Добра, розварюється, борщ наваристий получається. Перцю солодкого не хочете по 12 гривень кілограм? Капуста від 2 до 3,50 гривень, часник 30-35 гривень за кілограм”.

Роблю вигляд, що не чую, бо вже грошей мало, а ще треба купити молочне, чоловік дуже любить. Прямую до рядів з молочним. За літр молока правлять 8 гривень, кілограм жовтого жирного сиру 34 гривні, обезжирений – 28-30.

“До сиру беріть ще оцю густу сметану за 36 гривень літр. Ось дивіться, ставлю черпак, а він тримається, не тоне, наскільки густа”, – сміється повна білявка. “Давайте на руку капну, пробуйте, яка добра. Я тут на одному місці, вже давно. Самі із Чичиркозівки маємо кілька корів, з них і живемо. Тут вже свої клієнти, швидко розкуповують. Перевірили, що якісна продукція. Будете завжди тепер до мене приходити”, – посміхається.

Бачу ряди із м’ясом, хоч його в сім’ї ніхто не їсть, але для цікавості дивлюся ціни, в думках підраховую скільки зекономила. На цінниках від 70 до 85 за м’ясо, і 35-40 за сало. Купую для песика кісточки по 10 гривень кілограм. Поряд домашні яйця за десяток правлять від 13 до 15 гривень.

Уже повна сумка. Згадую, що дочка замовила риби, дуже любить смажені коропи. Шукаю по базару. У холодку біля двох червонощоких чоловіків у балії з водою плавають два великі ще живі коропи. Запитую ціну.

“Тільки-но вранці наловили. Віддамо по 40 гривень, якщо візьмете два”

Дивлюся, що залишилося у гаманці. Якраз на коропи вистачить. От і побазарювала. Всі будуть задоволені.

Ева ЯНУШКО