Художниця Марія Драч гроші за продані картини віддає в АТО

Цьогорічне святкування Дня Катеринополя, що відбулось 20 серпня, подарувало нам кілька незабутніх зустрічей. Знайомтесь: 62-річна Марія Драч, художниця з Ватутіного.

Картини як дзеркало душі

“Писати картини – моє хобі, віддушина. Пишу переважно пейзажі, квіти. Я так реалізуюсь, відпочиваю. Багато хто каже: “Де ти для цього час та силу береш?” А я не розумію, про що вони говорять. Якраз творчість і надає мені сил. Пишу картини вже понад 10 років. І п ’ять з них доглядаю за хворим чоловіком. Усе встигаю. І в хаті порядок навести, й город прополоти, й у дворі прибрати, і їсти зварити, і чоловіка обійти. Бог на все дає мені сили. Усі дивляться серіали, щоб прослідкувати за сюжетом, а я тільки видивляюсь, що там у кого на стінах висить. Поїду кудись у подорож – і вже готовий пейзаж. Знімаю на мобільний репродукції старих картин, потім пробую відтворити, добавивши щось своє – настрій, улюблені барви. Шкода тільки, що зараз не йдуть мені яскраві квіти. Що на душі – те, переважно, й на полотні”.

Кожен хоче мати в себе частинку Франції

“Ось картина – тут вуличка Лувру зображена, світанок, у мене її було вже кілька варіантів, десь жовтого більше, десь червоного, синього, залежно від настрою. Змальовую з фото, колись була проїздом у Франції, сфотографувала, одній жінці сподобався цей пейзаж, тепер постійно його пишу, люди купують, хочуть мати частинку Франції у себе вдома. А он той, зимовий пейзаж, з собачками, змальовувала у своєї тітоньки. Дуже люблю відтворювати краєвиди Ватутіного, Юрківки…Шкода, що наші люди не дуже привчені до картин, купують здебільшого магазинні репродукції у красивих рамках. А мої без рамок, зате в кожній із них частинка моєї душі, болю, радості, сподівань. Ці картини живі на відміну від магазинних. Та й коштують не дорожче: від 60 до 200 гривень. Думаю, це недорого для ручної роботи. Пишу олією. Продаю переважно на такі от свята та ще у Ватутіному на базарі. Мої картини вже роз’їхалися усім світом, від покупців знаю, що є вони в Харкові, Києві, Празі, Америці, Італії, Іспанії, …Скрізь є люди, що цінують мою творчість”.

Продаючи картини, художниця вносить свій вклад в українську перемогу

“З виторгу залишаю собі на фарби й матеріал, а все інше віддаю волонтерам для АТО. Ну хіба вже край на щось необхідні кошти, то можу собі трохи залишити. А так, роблю, що під силу, мотоцикла з коляскою, порадившись із чоловіком, теж віддала… А як інакше? Там же наші діти воюють! Дуже вболіваю. Коли вже ця проклята війна закінчиться?! Ми всі зараз маємо згуртуватися, бо чвари, розбрат тільки на руку ворогу”.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ