Вісті Черкащини 
Хотів вирощувати квіти, але поліг на війні: у громаді на Звенигородщині згадують Захисника, батьки якого нещодавно загинули в аварії
8 березня виповнилось два роки з дня загибелі мужнього Воїна, Героя, уродженця селища Вільшана, що на Звенигородщині, Олександра Анатолійовича Шендрика.
Як інформують у селищній раді, народився Олександр 15 серпня 1985 року в сім’ї Анатолія Григоровича та Віри Василівни Шендриків. Після школи навчався в інституті, служив у армії. Декілька років проживав у Черкасах, працюючи на різних керівних посадах, однак з часом все залишив і повернувся додому втілювати заповітну мрію: вирощувати квіти. Відкрив власну справу, розпочав господарювати.
Але, на жаль, всі його плани, як і в більшості українців, зруйнувала війна. «З першого дня Олександр став одним із найактивніших учасників тероборони громади, часто з власної волі більшість часу проводив на блок-постах та чергуваннях по громаді,– розповідають у пресслужбі селища. – Коли прийшов час ставати до лав ЗСУ, Саша без вагань змінив одяг квітникаря та сапу на бронежилет та автомат, ставши на захист своєї рідної землі. При відборі відразу зрозуміли, що цей хлопець насправді є представником «цвіту нації» та справжнім чоловіком, на якого можна покластися у будь-якій ситуації. Тож його відразу було зараховано до навчального центру славнозвісної 3-ї Окремої Штурмової Бригади «Азов».
Разом із цією бригадою Олександр пройшов усі найгарячіші точки Сходу, мріяв з часом повернутися до улюбленої роботи, та не судилося, 8 березня 2024-го року він героїчно загинув під н.п. Орлівка Донецької області. Поховали Героя 16 березня 2024 року у Вільшані на Алеї Героїв.
Посмертно військового було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
На превеликий жаль, 21 лютого 2026-го року в автомобільній аварії на Шполянщині загинули і батьки Героя – Анатолій Григорович та Віра Василівна Шендрики.
Вічна пам’ять і шана полеглому Герою та його батькам! Щирі співчуття рідним!
Марина КАМІНСЬКА
