Громада на Звенигородщині відкрила весняний спортивний сезон

Спортивний сезон у Водяницькій громаді на Черкащині офіційно оголосили відкритим. Інна Олександрівна Кучер, учитель фізичної культури і керівник спортивних секцій з 26-річним стажем, з 3-го травня запросила усіх односельців та мешканців громади на фізкультурно-оздоровчі заняття без вікових обмежень. Тренування проходитимуть тричі на тиждень (середа, п’ятниця, субота) за такими напрямками: фітнес (19.00 – 20.00), волейбол (20.00 – 22.00), теніс, шашки, шахи, більярд (19.00 – 22.00).

«Наше село з багатими спортивними традиціями, – каже тренерка. – Ще на початку 90-х вечорами, у вихідні, у спортивному залі школи збиралася молодь, щоб пограти у волейбол. Кураторами таких спортивних вечорів був тодішній директор школи Петро Іванович Дмитренко. А коли я прийшла працювати у свою школу (яку й закінчувала), то здалося, що то дискримінація (жартує). Бо у волейбол в основному грали хлопці й чоловіки. Тому, з благословення Петра Івановича, відкрила ще й заняття з ритмічної гімнастики (зараз це замінили модним словом фітнес)».

Зі слів Інни, село має свою специфіку: спортивні заняття були повноцінними тільки пізньої осені й аж поки не «почнуться городи»… «Пізніше, зі зміною керівництва, – продовжує жінка, – усе пішло на спад. Аж поки громаду не очолив Руслан Якович Каюк. За його сприяння капітально відремонтували спортзал, замінили вікна, освітлення, закупили необхідний інвентар. Поки що відроджуємо традиції: молодь із великим задоволенням грає у волейбол, жінки й дівчата – «готують фігури до літа»…Раніше працювали тільки для свого села, а тепер запрошуємо і жителів громади. І плани на розвиток – грандіозні».

Більшість занять проходять у спортзалі Водяницької гімназії, а шашки, шахи, теніс – у вестибюлі закладу. «Людям потрібне спілкування. І якщо комусь навіть за 70, то поговорити за інтелектуальною грою набагато цікавіше, ніж у барі. Та й безкоштовно», – зауважує Інна Олександрівна. Поки що заняття вона проводить одна, а допомагає їй працівниця культури Світлана Миколаївна Чепелянська.

Приємно, коли люди не просто «відбувають» свою роботу, а «живуть» до певної міри нею, хочуть принести якомога більше користі оточуючим, суспільству.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Тисли руки, курили, реготали: як Тальнівська поліція працює з переселенцями-пияками в Онопріївці

Читайте нас також в Telegram!