Вісті Черкащини Звичаї Андрієвої ночі: що приховує українська традиція
Кожен українець має бути обізнаний з історією свого народу, мусить знати, як жили наші діди й прадіди, їхні звичаї та традиції, вірування та прикмети. Серед осінньо-зимових свят найбільше відзначається своєю поетичністю й неповторністю свято Андрія Первозванного, одного з дванадцяти апостолів Христових, який помер мученицькою смертю. Апостол Андрій разом зі своїм братом апостолом Петром ловили рибу на Галілейському морі, коли Ісус призвав його слідувати за ним. Саме тому, за переказами, апостол Андрій і має ім’я Первозванний. Святий Андрій проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа».
Молодіжне свято Андрія святкується увечері 30 листопада, в ніч напередодні зими. Це одне з найвеселіших свят. У цей вечір та ніч хлопці мали право єдиний раз у році бешкетувати, і люди їм вибачали. Дівчата на вечорницях пекли калиту, пиріжки, варили вареники та ворожили, аби дізнатися, чи відбудеться весілля цієї зими. Продукти для приготування калити приносили і хлопці, і дівчата.
Обрядовий хліб – калита – великий корж із діркою посередині або чотирма по боках, оздоблений пташками, зірками, кривульками. Обмащується медом та обсипається маком. Ритуал кусання підвішеної на голубу стрічку Калити, під час якого лунають жарти, сміх, означає прилучення Людини до Бога, очищення, оздоровлення. Кінчається свято тим, що калиту ділять між учасниками дійства. Причому дівчатам – задарма, а хлопці – платять дівчатам на стрічки, за те, що калиту місили. Після цього всі сідають за стіл. На братчину готують узвар, медову воду.
Страви в цей день були пісні: різноманітні каші, капусняки, горох, голубці, гриби, риба і вареники з капустою і картоплею, зі смаженою цибулею і квасолею, вишнями, а також спеціально позначені для хлопців з сіллю, перцем, мукою, попелом або клоччям.
3 давніх-давен славилася Україна у ніч на Андрія таким звичаєм, як ворожіння.
Юнаки та дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні.
Крім калити, дівчата випікали балабушки для гадання. Воду для них потрібно було нести з кринички чи ополонки в роті. Не кожній дівчині це вдавалося з першого разу. Хлопці перестрівали дівчат, про щось запитували, смішили. Дівчата, заливаючись сміхом, розбризкували всю воду. Декому по 5-6 разів доводилось бігати до ополонки. Коли ж нарешті тісто було готове та балабушки випечені, кожна дівчина мітила свою і тоді впускався голодний пес. Чию балабушку першою з’їсть собака – та дівчина першою вийде заміж.
Шлюбні мотиви ворожіння простежуються і в ритуальному рахуванні. Дівчина заносила до хати дрова в оберемку: якщо їх було парне число, її чекало одруження.
Ворожили ще так: дівчатам цікаво було знати, як буде зватись її майбутній чоловік. Вони виходили на вулицю і питали першого зустрічного чоловіка: «Дядьку, як вас звати?». Почувши питання, прохожий давав відповідь. Це означало, що майбутній чоловік матиме саме таке ім’я. А ще кидали черевички через хату – куди носок вказує, звідти й суджений буде. Або вгадували долю за допомогою воску. Його гріли, а потім виливали у мисочку з водою. Фантазія підказувала дівчатам різні фігурки, які вже потім трактувалися. Дівчата вірили, що «Андрієва ніч» допоможе їм пізнати свою долю – дізнатися, чи вийдуть заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
Ось і ожили перед нами ігри й забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони й надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!
Марія БІРЧЕНКО
