Вісті Черкащини Зворушлива пісня душі поетеси із села на Тальнівщині
У мальовничому куточку Тальнівщини, у селі Криві Коліна, живе жінка з ніжним серцем і чутливою душею – Тамара Шовкова. Її поезія – це тепло бабусиних оповідей, шурхіт осіннього листя під ногами, відлуння дитинства і тиха розмова з рідною землею, що проникає в серце. Це дотик спогадів, роздуми про швидкоплинний час і невловимий шепіт, який завжди з нами.
Тамара народилася в багатодітній селянській родині в Бродецькому на Калинопільщині, була наймолодшою серед восьми дітей. Тут, серед простих радощів, пройшли її дитячі роки. Річка Гнилий Тікич, що протікала через рідне село, назавжди вплелася в її спогади як символ малої батьківщини.
Потяг до поезії прокинувся в жінки не одразу. Першим поштовхом стала творчість її доньки Наташі, чиї несміливі вірші наче віддзеркалили щось давно забуте в її власному серці. Спочатку писала «для себе», але з часом її рядки знайшли відгук у серцях інших.
Першим на її творчість звернув увагу учитель-філолог Олександр Петрович Пироженко. Саме він запросив маму й доньку Шовкових долучитися до книги «Криві Коліна крізь терни і роки». Хоча тоді вірші Тамари й не увійшли до неї, ця подія стала важливою віхою на її творчому шляху.
Перші її вірші були пронизані осіннім настроєм – часом роздумів, спогадів і тихого прийняття зрілості. Саме такою була збірочка «Запитаю в осені», видана власним коштом на скромну пенсію. Кожен примірник цієї книжечки – частинка душі поетеси.
Андрій Іванович Шовковий хоч і не був шанувальником поезії, ніколи не перешкоджав творчості дружини. Він був тихим слухачем, а вона знаходила розраду у віршах, відкриваючи йому свої думки та почуття.
Важливу роль у подальшому розвитку творчості Тамари Шовкової відіграв благодійник Володимир Мовчан. Він не лише високо оцінив її перші вірші, а й посприяв виданню збірки «Запитаю в осені» значно більшим тиражем – півтори тисячі примірників. Його підтримка й віра в талант поетеси стали потужним імпульсом для її подальших творчих пошуків. Володимир Петрович подбав не лише про випуск книги, а й про її поширення серед бібліотек району, даючи можливість багатьом читачам відкрити для себе вірші мисткині.
Попри певні труднощі й розчарування, вона не перестала писати. Її поезія – це відверта сповідь жіночої душі, у якій переплітаються любов і самотність, спогади про минуле, роздуми про сьогодення і тривоги за майбутнє. У цих віршах оживають образи рідного села, батьківської хати, матері та коханого.
Друга збірка «На крилах журавлів» стала символом творчого польоту поетеси. У її творах з’явилися патріотичні мотиви, біль за Україну, що знову стікає кров’ю. Тамара Шовкова – невтомна трудівниця слова, яка вже написала близько шестисот віршів і не планує зупинятися. Її поезія знайшла своїх шанувальників і в онлайн-просторі, де вона ділиться своїми творами через Facebook.
Особливе місце в житті мисткині займає співпраця з київським композитором Олександром Журавлем, який поклав на музику понад сорок її віршів. Ці пісні, сповнені щирості й мелодійності, знаходять відгук у серцях слухачів.
Поезія для Тамари Семенівни – це потреба душі, спосіб висловити свої почуття й поділитися світобаченням. Вона вірить, що мистецтво здатне змінювати життя людей, робити їх чутливішими, добрішими й спонукати до роздумів.
Слухаючи розповідь Тамари Шовкової, неможливо не відчути її глибоку любов до поезії, рідного краю та людей. Її слова пронизані мудрістю прожитих років, добротою та невичерпним оптимізмом. Її вірші – це голос серця, щира та зворушлива пісня душі, що знаходить відгук у кожному, хто цінує красу слова.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
