Вісті Черкащини Життя, присвячене людям: жителька села на Тальнівщині святкує ювілей
11 квітня у теплому родинному колі, серед щирих побажань і слів вдячності, свій поважний ювілей відзначила шанована жителька села Білашки Тальнівської громади – Король Дарія Павлівна. 54 роки віддала вона нелегкій, але глибоко благородній справі – служінню медицині, служінню людям.
Народжена в 1935 році в багатодітній родині колгоспників, змалечку пізнала ціну праці, відповідальності та турботи про ближнього. Щоб отримати освіту, доводилося щодня долати кілометри через поля до сусіднього села Майданецьке та юна Дарія не боялася труднощів. Вони тільки загартовували її характер.
З 1954 по 1956 рік вона навчалася в Уманському медичному училищі. Там, з палаючими очима й глибоким внутрішнім покликанням, опановувала медичні науки, щоб з честю нести клятву Гіппократа. Отримавши кваліфікацію акушерки, Дарія Павлівна стала справжнім стражем життя – спочатку в селі Довгеньке, а згодом – у рідних Білашках, де пройшов її трудовий шлях.
Медсестра, акушерка, завідувачка ФАПу вона була не просто медиком, а цілою епохою для жителів Білашок і Левади. Її знали всі: і немовлята, яких вона приймала на світ, і матері, яким допомагала народжувати, і старенькі, до яких поспішала в будь-яку пору доби.
За роки праці під світлом свічки у простих сільських хатах вона прийняла понад 60 немовлят. Часто уночі, в негоду, без відпочинку і сну. Але ніколи не нарікала, бо робота була для неї покликанням. Її дбайливі руки, мудре слово, тепла усмішка рятували, підтримували, вселяли надію.
Разом із чоловіком Петром Тимофійовичем виростила двох дітей сина Віктора та доньку Тетяну, яку народила самостійно, вдома, на сьомому місяці вагітності. І навіть тоді не брала декретної відпустки бо село чекало її допомоги. Попри клопоти вдома, попри велике господарство, вона всю себе віддавала людям.
Випробування чекало у 1989 році трагічно загинув її чоловік. Але Дарія Павлівна знайшла порятунок у праці. Медичний халат став для неї і бронею, і джерелом сили. Лише в 2010 році, передавши досвід молодшій колезі, Созонік Тетяні Григорівні, вона дозволила собі піти на заслужений відпочинок.
І сьогодні, попри поважний вік, Дарія Павлівна зізнається: якби здоров’я дозволяло, знову б поспішала до ФАПу бо серце її все ще б’ється в ритмі турботи про інших.
Вона має чимало нагород, подяк, грамоти, медаль «Ветеран праці». Але найголовніше безмежна вдячність односельців, щире людське слово, пам’ять і повага, яку неможливо виміряти жодною відзнакою.
У день її ювілею щирі слова привітань прозвучали від завідувачки ФАПу Тетяни Созонік, старости ТМР Тетяни Гудзенко, працівниці ЦНАПу Наталії Осичнюк. Була і жива музика сердець з короваєм, квітами, подарунками та щирими обіймами.
Вітаємо шановну Дарію Павлівну з ювілеєм! Нехай доля дарує ще багато світлих днів, душевного спокою, родинного тепла та Божої ласки. Здоров’я, миру й любові Вам, наш ангеле у білому халаті!
Пресслужба Тальнівської МТГ
