Вісті Черкащини Жителька села на Тальнівщині створює різноманітні десерти
Солодкі десерти завжди викликають посмішку і радість у серцях навіть найвибагливіших гурманів. Світлана Біленко, яка уже 20 років проживає в Мошурові на Тальнівщині, свої витвори кулінарного мистецтва завжди дарує з усмішкою. «Радість, яку я дарую іншим, повертається мені ще більш яскраво», – говорить вона. Домашня випічка, приготовлена нею з любов’ю, здатна розтопити серце і зробити вечори теплішими. Особливо смачні – бісквіти з вишнею. Заготовляє з літа вишні для тортів, видаляє з них кісточку, консервує.
Світлана Біленко народилася 4 квітня 1984 року в Поташі, навчалася 9 років в Потаському НВК. 2002 року здобула повну середню освіту в Рогівській школі та спеціальність водія, отримавши права на легковий і вантажний автомобіль. Мрії навчатися далі затьмарила хвороба мами, яка раптово захворіла і згасла, як свічка, восени 2002 року в 42 роки. Все господарство лягло на плечі доньки, тому навчатися далі одразу не пішла. У 2004 році зустріла своє кохання – Олександра, вийшла заміж, оселилася в Мошурові. У квітні цього року подружжя відзначало порцелянове весілля – 20 років. У шлюбі народилися двоє дітей – Оксана й Альоша. Після народження сина заочно здобула спеціальність агронома в Тальянківському технікумі. Ініціаторами навчання були свекруха Софія Петрівна і чоловік Олександр. Диплом допоки не став у пригоді. У 25 років пішла на роботу на пошту, 14 років відпрацювала поштаркою, рік тому потрапила під скорочення. Тепер має більше вільного часу, любить щось смачненьке солоденьке випікати: рогалики, каштанчики, печиво, торти. Вони втілюють у собі найкращі смаки й аромати.
Фантазії Світлани Олександрівни немає меж, її надихає сама праця. Любить порадувати своїх близьких неймовірно смачними десертами. «Дарувати радість дітям, бачити їхні щасливі усмішки та чути дзвінкий сміх – справжнє задоволення», – говорить Світлана. До повномасштабного вторгнення вона часто з дітьми влітку подорожувала, дарувала їм незабутні емоції від побаченої української краси. Здійснювала поїздки в Софіївку, на Чорне море, Волинь, Закарпаття, Трускавець.
–Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа — найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов’ю до неї? Її можна порівняти з неоціненним діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням, – закінчує розмову Світлана.
Марія БІРЧЕНКО
