Вісті Черкащини Жителька одного з сіл на Тальнівщині випікає на передову пироги та хліб у печі
Про Світлану Накопюк, яка живе в Антонівці на Тальнівщині та вже вкотре буде випікати пиріжки та хліб для Захисників, ми дізналися від тальнівської волонтерки Альони Мельник. Під час однієї з розмов Альона розповіла, що найбільше хлопці на передовій чекають саме на цю випічку. Запитаєте: «А в чому ж родзинка цієї смакоти?». Відповідь проста: здобу та хліб пані Світлана пече у печі, а не в газовій духовці чи електрошафі. Тому цей хліб, випечений серед жару, з любов’ю, з хрусткою скоринкою ще з більшою силою нагадує нашим військовим рідний дім, де затишно, тепло і спокійно. А який аромат! Ніби потрапляєш у дитинство: мимоволі з’являються спогади, як з печі бабуся дістає круглу та велику, мов сонце, хлібину, скроплює водою, накриває рушником. А на столі чашка парного молока, тарілочка золотавого меду…
Отже, розмовляємо зі Світланою Накопюк, коли та саме вправляється з тістом.
– Мало хто знає, що в мене вдома є піч. Вона захована. Зробив її місцевий житель Анатолій Шинкарюк. А пекти мене навчили мої баби – дуже мені хотілося хліб пекти, – каже пані Світлана. – Раніше більше до свят випікала: паски до Великодня, наприклад, чи так, для себе. Бачу, як люди допомагають нашим Захисникам: хтось дає гроші, інші продукти несуть. А в мене нема багато дати. То вирішила, що буду пекти хліб, пиріжки по можливості. Зможу, здоров’я дозволятиме – буду пекти, скільки стане сил.
Вчора спекла хліб, а сьогодні о 4-й ранку знов розчинила – на пиріжки. Зараз буду виробляти. Чекаю, коли прийде до мене кума, поможе, бо буде багато – піч пиріжків. Їх треба скоренько поліпити, щоб разом зійшли. Будуть сьогодні з яблуками, так чогось мені захотілося. З пів години будуть підходити. Цей раз будуть величенькі, в печі сидітимуть приблизно годину.
Цікавимося, чи вистачає жінці борошна та начинки на пиріжки. Пані Світлана скромно пояснює: пече поки з того, що має вдома. Борошно, наприклад, заміняли за зерно у млині в Кобриновій Греблі.
– В мене яблука є, у сільській раді дівчата казали, що якщо треба – в них є капуста, поприносять мені. То наступного разу, як дасть Бог здоров’я, будуть пиріжки з капустою. Хай посмакують наші військові смачними пиріжками. Дякую кожному, хто боронить нас. Повертайтеся скоріше, наші соколики, з Перемогою! – каже жінка.
Як бачимо, допомагати нашим оборонцям можна у різний спосіб. І це якраз один із тих прикладів, де гроші – не головне, бо зігріти душу військового, який стоїть у холодному окопі на передовій можна і без них: тепле слово, дитячий малюнок, смачний пиріжечок – це те, що тримає, дає сил знову і знову вставати і йти вперед!
P.S.: пиріжки від пані Світлани цього разу поїдуть на Миколаївщину. Їх повезла Альона Мельник. Так що чекайте, наші мужні козаки!
Ольга ОСІЯНЕНКО
Читайте також: У Ватутіному плетуть білі «кікімори» та закликають долучатись
