Жителі одного із сіл Тальнівщини потерпають від важковаговиків, що проходять повз їхні домівки

Те, що дороги до Зеленькова на Тальнівщині, власне, як і в самому селі, потребують ремонту – факт відомий. А от про те, що жителів однієї вулиці під назвою Уманська у цьому селі бентежить, що їхньою вулицею проходять важковаговики, руйнуючи не лише дорожнє покриття, а і їхні будинки, точно не знають у владних кабінетах. Хоча ні, чули, та значення не придали. У громаді і без Уманської вистачає, чим перейматися. А тут якась вуличка на краю села, де й людей практично не залишилося – всього-на всього три жилих двори.
Коли у село приїхав секретар міської ради Євгеній Безталанний з особистим прийомом, до нього й звернувся Віктор Сидорович Сокуренко, почесний житель села, з цією проблемою. Дідусь повідомив, що на вулиці справді залишилися одні пенсіонери, для яких життя у власних оселях стало справжнім випробуванням. Так було не завжди, буквально останні 5-6 років, коли їхньою вулицею, через яку проходить сполучення із Тальянками, а далі вихід на дорогу державного значення Н-16, почали курсувати вантажівки, вага яких не 10 тон, як було до цього, а 60 і більше.

– Таке трясе, як землетрус: ми знаємо, як це. Землетрус уже був. А «фури» такі ідуть, що аж земля двигтить. Зерно везуть сюдою на Умань, а тоді на Одесу. Це ж траса проходить через село. Ціле літо їздили, що вони возили? Не можна видержати! Нерви здають. Ідіть, покажу, де тріскає, – запрошує до хати дружина Віктора Сидоровича, коли завітали до Сокуренків у Зеленьків. Бо, окрім влади, дідусь звернувся і в газету з надією, що його почують.
Хата у Сокуренків дійсно тріщить по швах, видно це з вулиці. У середині щілини господарі намагаються щоразу ретельно замащувати, аби далі не розходилося, а от з надвору – важче: хату свого часу обтягнули «шубою». У сусідки Марії Барабан, теж пенсіонерки, ситуація ще гірша – тріщина на причілковій стіні така, що руку вкласти можна. «І що не робили, безрезультатно. Тріскає далі», – бідкається жінка.
– Віктор Сидорович дуже правильна людина, тому так ставиться до свого будинку. Але, якщо ви поїдете на Вишнопіль, то там дорога ще гірша. «Фури» двох підприємств – ТОВ «КХП – Талне» та ТОВ «Імпульс-Плюс», ідуть тудою. Там наступного року дороги взагалі не буде. Я живу по вулиці Київській, там також є тріщини на будинках, якщо придивитися. З чим це пов’язане: чи дощі, чи зсув ґрунту, – висновки робити спеціалістам, – коментує адміністраторка Оксана Удачна. – Я це питання свого часу вивчала. Адже Віктор Сидорович на кожній сільській сходці (я працюю в сільській раді з 2014) вставав і просив за цю дорогу. Я надсилала офіційного листа в поліцію, аби мені пояснили, на який покрив можна покласти «лежачий поліцейський» і які обмежувальні знаки поставити, яка процедура. Відповідь надійшла, що повинно бути колективне звернення, скарга, під якою підписалися 75% жителів вулиці. Тоді вони виїжджають на місце, оглядають, фотографують, роблять певний висновок. Лише після цього можуть поставити обмежувальні знаки.

Зрозуміло, аби поставити обмежувальні знаки, дорогу треба відремонтувати: зробити місточок, постелити асфальт. Чи дочекаються цього Сокуренки, невідомо. На запитання «У чиєму підпорядкуванні дана дорога та хто її має ремонтувати?» заступник міського голови Олександр Маринчеко відповідає так: «Що ви мені роботу нарізаєте! Якби не ви, то нічого у нас не робилося б?!». А потім, не без сарказму, обіцяє «кинути всю роботу та розібратися з вулицею Уманською у Зеленькові».
Уявляю, що відчув би старожил із Зеленькова та його сусіди, якби хтось таки почув їх та відремонтував дорогу, що проходить повз їхні будинки і є важливою транспортною артерією.

Ліна ЯЛОВСЬКА