Вісті Черкащини Жінка з Тальнівщини допомагає шукати житло для переселенців
Жінка з Мошурова на Тальнівщині пані Альона розповіла нам, як трапилося так, що вона почала допомагати шукати житло по громаді для внутрішньо переміщених людей і тим же стала волонтеркою. А перші кроки, як каже пані Альона, були такі – спочатку вирішила прихистити переселенців у своєму будинку, де проживає разом з чоловіком та сином. Для цього жінка зареєструвалася на певній онлайн платформі де повідомила, що може прийняти біженців і відповідно залишила там свої контакти.
– На 4-тий день до мене зателефонували з питанням, чи можемо прийняти їх до себе. Звісно, ми одразу ж погодилися і чекали людей з Охтирки. Вони приїхали до нас і посилилися, а потім були інші дзвінки з проханнями про допомогу. Хоч місця у нас вдома вже не було, та я не могла нікому відмовити. Тож взялася телефонувати до односельців, які мають пусті будинки, з питанням, чи можуть вони поселити у себе людей, – розповідає пані Альона.
Уночі, каже жінка, сон у руку не йшов, розмірковувала, у думках уявно шукала, де ж у селі є пусті хати, з ким можна зв’язатися і запитати, все те записувала. Потім вдень йшла до людей, спочатку по тій вулиці, де живе, із запитаннями та проханнями допомогти переселенцям знайти притулок. Коли відмовляли не опускала руки – це, каже, навпаки більше стимулювало. Потім ті ж, хто відмовляв перетелефоновували та пропонували інші будинки, про які вони дізнавалися.
– Так, по своєму досвіду в житті я переконалася, що людей набагато більше добріших. Тож кожній відмові не розчаровувалася, а йшла далі, – каже наша співрозмовниця.
9 осіб прихистили у селі із Сєвєродонецька, розповідає жінка, а вони поінформували інших людей, ті також звернулися до неї за допомогою. Одного разу, каже, селяни дали згоду на проживання, проте попередили, що у будинку немає світла, та жінка не розгубилася, зразу ж зателефонувала до електриків, щоб виправити ситуацію і світло підключили. Також знайшла ще один будинок, який люди забронювали і мають там днями поселитися. Нині пані Альона шукає житло для сім’ї у яких шестеро діток, а сьомим жінка вагітна. Каже, зараз чекають на відповідь від людей з Тального.
Кожною історією життя переселенців пані Альона проймається, хвилюється за них та піклується про їх місце розташування. Каже, часто односельці запитували, чи їй не було страшно, прихистити вдома чужих людей, залишати їх самих вдома, готувати разом їжу. На те все жінка відповідала, що якщо ми всі боятимемся, то хто допомагатиме цим людям, а як раптом самим доведеться десь переселятися, то відповідно й нас також тоді будуть боятися.
– У нас жили люди з Охтирки місяць. Розповідали, що 8 діб сиділи у підвалі, бомбили у них дуже сильно. Їх було 4-ро осіб, усім не вистачило місця лягти, але люди були не проти відпочити й на матраці на підлозі в будинку, це ж, казали, не в підвалі. Ми з ними здружилися. Чужі вони для нас були, буквально, дві години, поки заносили речі та розміщувалися. Потім сіли, повечеряли, познайомилися. Через місяць їм повідомили, що в Охтирці вже не бомбили. Тому вони поїхали, хоча наперед поцікавилися, якщо раптом щось трапиться, чи можна знову приїхати до нас. Звісно, кажу, навіть не телефонуєте, їдете, як додому. Адже це наша спільна біда. Вони подарували мені орхідею, назвала її Охтиркою. А я їм дала часнику і насіннєвої картоплі, щоб посадили вдома, то вони також назвали їх у честь мого чоловіка та мене.
Зараз чекаємо людей з Харкова, які за два місяця до війни купили квартиру, обжилися, а натепер цей будинок повністю зруйнований, – розповідає жінка.
З такими добрими та чуйними людьми щоразу більше переконуєшся, що якнайшвидше все точно буде Україна!
Ольга МОСКАЛЕНКО
Читайте також: У сільському будинку культури на Тальнівщині виготовляли декоративні писанки
