«Зберігаю народні традиції та відроджую бажання створювати красу власноруч»: майстриня з села на Тальнівщині про любов до рукоділля

Ольга Собкович – лялькарка, майстер народної творчості, керівник гуртка «Креативна майстерня».

Народилася 11 квітня 1962 року в селищі міського типу Дашів Вінницької області, але переважну частину життя мешкає в селі Леґедзине на Черкащині, де працювала вчителькою української мови, української й зарубіжної літератур у місцевій школі. Ольга Дмитрівна керує гуртком «Креативна майстерня» в кількох навчальних закладах: «Наша лялька» – у Тальнівській ЗОШ №2, «Мальва» – Леґедзинській гімназії, «Кульбабка» – сільському дитячому садочку «Ялинка» (гурток діє на базі ТБДЮ).

– Прагнення зберегти народні традиції та відроджувати бажання створювати красу власноруч – головне в роботі з дітьми, – каже майстриня. – Рукоділля завжди було буденним і звичним серед жіноцтва моєї родини: мама в’язала гачком, сестри вишивали.

Від бабусі Феодосії (Тодоски) Мусіївни Семко майстрині передалася любов до української народної творчості. Вона розповідала дитині безліч казок, навчила створювати з овочів, квітів і трави чудові іграшки, а довгими зимовими вечорами мотати лялечок з одягу. Усе це супроводжувалося піснями. Бабця Тодоска знала безліч колискових, щедрівок, колядок. Вона навчила її бачити красу в буденних речах і, використовуючи природні матеріали, творити її.

Вправні руки пані Ольги виготовили сотні виробів з натуральної сировини. Серед них особливе місце займають дідухи – снопи з колосків жита, пшениці або вівса, перев’язані по-особливому.

– Цей символ Різдва має декілька імен: Дід, Коляда, Колядник, Корочун. Його українці з діда-прадіда встановлювали замість ялинки. Дідух – ще й символ нерозривного зв’язку поколінь, багатства та добробуту, оберіг спокою та життя роду, – пояснює вона й додає: – Наші пращури мудро використовували силу рослин, квітів та плодів землі. Тисячоліттями існує перевірена традиція прикрашати й захищати свою оселю запашними оберегами.

І сама Ольга Дмитрівна, і її вихованці виробляють з природних матеріалів пташки-підвіски, валентинки, зірочки, сердечка, крижинки-сніжинки, повняки, ялинки, коники з кукурудзяного листя, різноманітні прикраси, декоративні віночки, панно з шишок та кори, янголів, трав’яні композиції. Усього не осягнути й не перелічити!

Мисткиня виготовляє дивовижні авторські ляльки, сповнені глибокої прадавньої символіки й теплоти, доброї енергії її рук. Залюбки ділиться секретами цього мистецтва на майстер-класах під час фестивалів та ярмарків, у навчальних і культосвітніх закладах, бере участь у численних Всеукраїнських та закордонних виставках. За її словами, до мотанок повернулася після майстер-класу, який проводила Людмила Тесленко-Пономаренко для учнів з Леґедзиного.

Ляльки Ольги Собкович зберігаються в багатьох музеях та приватних колекціях.

У Тернопільському краєзнавчому музеї відбулася мистецька виставка вузлової авторської ляльки «Князівни та княгині», присвячена дружинам та донькам князів Руси-України. Її організувала співзасновниця Міжнародного мистецького проєкту «Ляльки мандрують світом» Ніна Хаген з міста Осло (Норвегія). Найбільше ляльок – в образі княгині Ольги (понад 20). Кожна має ексклюзивне вбрання й вишукані прикраси. Рукомесниці продумали все до деталей, тож подекуди в руках ляльок можна побачити книги, хрести, мечі. Ольга Собкович створила княгиню-мисливицю: здається, ще мить, і яструб шугне з її руки, каменем упаде на здобич. Ця лялька залишилася у фондах Тернопільського краєзнавчого музею.

14 березня 2024 року в Національному музеї медицини відбулось урочисте відкриття виставки в рамках Міжнародного культурно-просвітницького проєкту «Ляльки для ненароджених». Головне панно експозиції – «Зламаний колос. Немовля, життя якого обірвалося» Ольги Собкович. Епіграфом до виставки стали вірші майстрині Валентина Мірошник «Ненародженим дітям присвячується…». Зернята, що спадають додолу, – то ненароджені діти.

За словами мисткині, мистецтво зцілює й надає снаги, рятує від життєвих негараздів. Вона хоче, щоб кожен її витвір приносив своєму господарю розраду, щоб став для нього надійним оберегом.

Шановна пані Ольго, нехай Ваша щира любов до українських традицій, готовність ділитися своїм умінням повертається до Вас сторицею, а творіння Ваших золотих рук приходять до нас у сучасність і назавжди залишаться в майбутньому.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: «Це обладнання поліпшить якість медичних послуг»: Ігор Новицький передав лікарні гумдопомогу