Замість декрету – робота: таке бажання вчительки з Тальнівщини

Вчителька початкових класів Юлія Кучеренко із с. Мошурів, що на Черкащині, наскільки живе своєю роботою, що навіть у своїй декретній відпустці побула лише два місяці і вже повернулася на роботу. Важливо, що в цьому її цілком підтримує чоловік, адже бачить як дружина горить роботою.

– Без роботи у мене день проходить не так. Мені хочеться щось пофантазувати, щось поліпити, щось помайструвати, погратися з дітьми. На фізкультурі я теж з ними завжди стрибаю. А от, як була вагітною, діти помітили, що я не така активна, та й розповідали батькам, що із вчителькою щось не те, – посміхаючись розповідає наша співрозмовниця.

Ще з першого класу Юлія Миколаївна, знала, що стане вчителькою початкових класів. Каже, що до вибору цієї професії її мимоволі підштовхнула перша шкільна вчителька. Тоді ще маленькою дівчинкою їй дуже подобалося, як Валентина Порфирівна Загородня ставилася до них, як зацікавлювала, як розповідала різні пізнавальні історії. Тому ще тоді вона вирішила, що це її шлях і ніщо інше більше не цікавило.

Після 9 класу Юлія Миколаївна вступила до Ржищівського гуманітарного коледжу у Київській області. Після 4-рьох років навчання у цьому закладі ще здобувала знання заочно в Уманському педагогічному університеті ім. П. Тичини. Паралельно з цим жінка пропрацювала рік у дитячому садочку вихователькою. Потім стала вчителькою початкових класів у Потаському НВК. А нині вона веде свій клас, навчає діток уже третього класу у Мошурівській ЗОШ І-ІІІ ст.

– Інколи відчуваю себе дитиною. В принципі так і потрібно, коли проводиш урок, ставити себе на місце дитини і розуміти чи цікаво, чи ні. Стараюся зацікавлювати кожну дитину окрему. До кожного шукаю індивідуальний підхід, свій ключик.

Дітям дуже подобаються уроки на свіжому повітрі, в ігровій формі, заняття із лего. Організовувала їм екскурсії по місцевості, бо під час карантину не вдавалося повезти їх десь далі, хоч вони завжди просили.

– У мене горить своєрідний педагогічний вогник, тому його варто використовувати, поки не згас. Мені подобається дивитися у дитячі очі тоді, коли їх чимось зацікавлюєш, які вони стають яскравими та повними захоплення. У позаурочний час стараємося брати участь у різних олімпіадах. Дітей не змушую працювати, бо якщо у них немає бажання, то змушувати не потрібно. Адже дитині буде потім взагалі не цікаво. Я намагаюся їх заохочувати різними способами. Можу учасникам олімпіад дарувати якісь солодощі або поробки. Тоді іншим стає цікаво і вони теж стають активними, – каже вчителька.

Також Юлія Миколаївна веде ще інформатику у 3-4 класах. Наголошує, що на дітей не кричить, пояснює їм все спокійно. Може проводити для них відповідні повчальні бесіди, або індивідуальні розмови. У своєму класі вона зробила «Дерево правил», на кожній його гілочці є правила класу, пояснення, що потрібно вітатися, посміхатися і радіти життю. Старається все пояснювати дітям, щоб вони були відкритими, говорили про все, що їх турбує.

Цікаво, що в організації вчительської роботи Юлії Миколаївни допомагають всі її рідні і батьки, і чоловік, і донька. Всі дуже творчі та активні, тим самим дуже підтримують її у створенні чогось нового та цікавого для дітей.

Ольга МОСКАЛЕНКО