Вісті Черкащини 
Замість агрономії – війна: історія дронаря з Тальнівщини в Третій штурмовій
У 20 років Максим Щербак міг би будувати кар’єру агронома, але обрав інший шлях – захист Батьківщини. Сьогодні він дронар-навідник у Третій штурмовій бригаді, справжній патріот з позивним «Міч». Його історію, сповнену рішучості й самовідданості, для нашого видання розповіла вчителька Веселокутської гімназії Наталія Оратівська.
Від агрономії до штурмової бригади
Юнак закінчив школу п’ять років тому. Навчався спершу в Папужинському навчально-виховному комплексі, а згодом – у першій школі-гімназії. Після випуску вступив до університету садівництва в Умані, обравши фах агронома. Та вже через рік його життя кардинально змінилося.
Щоб підтримати двоюрідного брата Нікіту Білокопицького, Максим прийняв непросте, але рішуче рішення – укласти контракт із Третьою штурмовою бригадою. Це стало несподіванкою для рідних.
Як розповіла Наталія Іванівна, повідомив їм про це лише тоді, коли все вже було вирішено. Такий вчинок засвідчив зрілість учорашнього студента, здатність діяти самостійно й готовність брати відповідальність не лише за власне життя, а й за долю країни.
На передовій
Максим Щербак – людина, яка свідомо обрала шлях відповідальності. Він служить оператором розвідувального безпілотного літального апарата «Maviс». Разом з братом Нікітою, хоч і в різних підрозділах, виконує бойові завдання, де точність і холодна голова – обов’язкові. У цій справі немає місця випадковостям: кожна дія може врятувати життя.
Мітч та побратими виявляють позиції противника та передають координати для вогневого ураження, діючи швидко й злагоджено. У разі потреби дрони оснащуються гранатами з металевими уламками. Хоча позиція розташована за 600-1000 метрів від «нуля», кожні три дні група висувається ближче до передової. З висоти пташиного польоту Максим керує машинами, що шукають ворога в небі й на землі. За пультом, де екран замінює вікно, бачить не просто карту, а бойове поле, де кожен рух має значення для безпеки товаришів і успіху операції. Він щиро вдячний командуванню за підтримку на найвищому рівні. І багато з того, що відбувається там, залишається за межами слів – це військова таємниця, яку він несе разом з відповідальністю.
Дім і підтримка: Ізюм як тихий берег
В Ізюмі на Харківщині Воїн знаходить спокій поруч з дівчиною, яка стала для нього опорою та спокійною гаванню. Там він трохи відходить від фронтового ритму, відпочиває душею та знаходить сили йти далі. Війна не зникає з думок, але поступається місцем іншим речам – спільній вечері, тиші за вікном, коротким розмовам, де не треба багато слів. Просто бути поруч – іноді це найважливіше.
Підтримка та потреби: від генераторів до тактичних аптечок
Незважаючи на всі труднощі, хлопець не скаржиться на втому, адже його мета незмінна – захист України. Важливою опорою для нього є підтримка дівчини Вікторії, яка живе з ним в Ізюмі й активно допомагає волонтерам. Підрозділ, у якому служить дронар, постійно потребує допомоги, зокрема генераторів, які швидко виходять з ладу. За словами Наталії Оратівської, «якщо ця техніка працює місяць – то велике щастя, адже без неї дрони не функціонують».
Окрім генераторів, гостро потрібні якісні тактичні аптечки, особливо турнікети й пов’язки. «Це життєво важливі елементи екіпірування штурмовиків», – пояснює вчителька. Через нестачу таких ресурсів у волонтерських центрах хлопці змушені купувати їх власним коштом.
Як допомогти захисникам?
Якщо хочете підтримати Максима Щербака та його побратимів із Третьої штурмової бригади, найкраще звернутися до перевірених волонтерів, які працюють з їхнім підрозділом. Фінансові внески дають змогу купувати саме те, що зараз потрібно, – генератори, аптечки, запчастини для дронів та інше. Кожна ваша підтримка дуже важлива і робить свою справу.
Про Третю окрему штурмову бригаду
Третя окрема штурмова бригада – справжній символ мужності й незламності Збройних Сил України. Вона народилася на базі легендарного підрозділу Сил територіальної оборони «Азов», і кожен її боєць – то Воїн, який не боїться ні труднощів, ні небезпек. Відвага, професіоналізм і непохитний дух цієї бригади надихають усю країну.
На фронті штурмовики стоять у найгарячіших точках, виконуючи найскладніші завдання – від стрімких атак до небезпечної розвідки, захищаючи кожен клаптик української землі. Їхня сила – у братерстві, вірі в перемогу та готовності йти до кінця. Підтримка таких героїв – наш обов’язок, адже саме завдяки їм Україна бореться і переможе!
Скромність та вдячність
Максим відвідав Веселокутську гімназію, де відбулася тепла зустріч з учнями та вчителями. Хоча він і відмовився від особистої допомоги, його кохана Вікторія розповіла, що хлопці дуже люблять домашні солодощі. За підтримки директорки Лариси Чупрун колектив закладу приготував частування, яке передали Максиму разом з дитячими малюнками, оберегами й спільним фото з прапором.
Десь між вибухами і тишею, між дроном у небі й дитячим малюнком у рюкзаку, народжується справжній Герой. Він не просить нічого зайвого. Лише трішки турботи й віри. Адже навіть на війні залишаються любов, доброта і надія.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
