Залізничник щодня долає до 50-ти кілометрів, щоб працювати у рідному Тальному

– Навіть у найбільший снігопад чи ожеледицю впевнена, що потяг прийде на станцію, – каже жінка, яку зустрічаємо дорогою до залізничного вокзалу. – Це надійний транспорт, тому їду тільки дизелем, або потягом, якщо треба до дочки.
На станції – гарно, прибрано: жінка підмітає перон. Минаємо головне приміщення та йдемо вздовж бетонної огорожі. Поодаль бачимо людей у спецодягу – кілька чоловік підносять до колії інструмент, тут же складають. Як потім виявилось, колійники чекали на прихід дрезини – саме збиралися міняти рейки на одній із ділянок. Там же знайомимося з колійним майстром Вадимом Школьним. Він родом з Тального. На залізниці чоловік працює майже 22 роки, з них останні 5 – у рідному місті. Щодня чоловік долає на власному авто до 50-ти кілометрів, щоб дістатись до роботи.

Вадим Владиславович розповідає, що сам будівельник та раніше працював за фахом. Про те, що колись працюватиме на залізниці, як пояснює, ніколи б і не подумав. Вирішальною стала пропозиція товариша – спробувати себе у цій справі. У 2000 році Вадим Владиславович подав документи, а з лютого 2001 року приступив до роботи на залізниці. Так, 17 з половиною років пропрацював монтером у Звенигородці. Усі нюанси професії вивчав з нуля – в нагоді стали методички, рекомендації, але чоловік наголошує, що головне тут – практика. Такої позиції тримається і зараз, коли приймає людей на роботу.

Нині у підпорядкуванні Вадима Владиславовича 4 бригади, у кожній з яких є бригадир та по кілька монтерів. Гуртом обслуговують 22 кілометри колій 14-го околодка – кожна з бригад відповідає за 6-7 кілометрів. Одна з бригад закріплена безпосередньо за станцією у Тальному (це 2 кілометри колій).
– Обслуговування колії – робота монотонна, щоденна, рутинна, – каже Вадим Школьний. – Це ж не так, як на будівництві. Дали об’єкт – збудували 5 чи 9 поверхів, і ти бачиш свою роботу. А тут маєш 4 колії і здається, що вони сьогодні такі ж, як і вчора. Але це не так. Робота є постійно. І вона важка. Хлопці, буває, повертаються ледь живі. В основному працює молодь 30-35-ти років, є і старожили.

Вадим Владиславович розповідає, що на коліях навіть 1-2 міліметри невідповідності нормам відіграють величезну роль. Ширину колії контролюють колійні вимірювачі. Якщо є суттєві відхилення, на місце виїздить, окрім бригади, і колійний майстер – гуртом виправляють недоліки. Рихтування, виправки, перешивки, нагляд за станом рейок, шпал та їх заміна – це, як кажуть, тільки верхівка айсберга. Та найбільше клопоту, як пояснює Вадим Владиславович, мають взимку. По-перше, навіть у снігопади, ожеледицю та мороз бригада продовжує працювати просто неба.
– У нас же не так, як закордоном, коли попід колію проходить автодорога і скрізь можна дійти чи під’їхати, – каже Школьний. – А снігу в коліно, всі стики під ним. Як перевірити, чи все відповідає нормам? Так, побачити, а значить – розчистити. Наприклад, всього на нашій ділянці колій 23 стрілки, кожну треба почистити. Тільки щоб розчистити одну, треба відкидати сніг на ділянці 35 метрів, відкинути сніг між рейками, тягами, пообмітати. Трохи менше відкидати снігу, коли треба очистити стики. Благо, якщо випав сніг і тримається на рівні морозець, погода суттєво без змін – це нам допомагає. Нам треба 3 дні, щоб очистити стрілочні переводи, порозчищати всі стики, деякі полустанки, як наприклад, Степне, де розчищаємо і посадочний перон. А що, як знову впаде сніг? Так, починаємо все спочатку.
Школьний каже, що нині на ділянці колій, які обслуговують його бригади, переважно залізобетонні шпали. І це в рази краще, аніж дерев’яні, що постійно просідають. Як треба «підбити» стики – аби колія була рівненькою у цих місцях – хлопці працюють ломами, ними б’ють по щебеневому покриттю. А це – справа до сьомого поту. Немало-небагато, а на одну людину на день припадає по 18 шпал. Чи не тому, як розповідає Школьний, прижився такий собі жарт щодо позитивних моментів працівників-колійників. Їх, виявляється, аж 3. І це – п’ятниця по обіді, коли скоро йти додому і матимеш 2 вихідні, день зарплатні чи авансу та останній відпрацьований день року, бо знаєш, що далі – відпустка. Та жарти-жартами, а роботу таки, як пояснює Вадим Владиславович, люди роблять на совість.
– З нагоди Дня залізничника бажаю колегам здоров’я, натхнення, добробуту та гідної зарплатні, – каже Школьний.

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також: Хліб, ліки та навіть коньяк: соцпрацівниця з Тального розповіла, що замовляють її підопічні

Читайте нас також в Telegram!