Вісті Черкащини Загинув під ворожими дронами, рятуючи побратимів: Тальнівщина віддала шану Герою
Сьогодні громада попрощалася з нашим Героєм – Дереною Олександром Петровичем. Це надзвичайно важкий день для кожного з нас. Ми втратили людину, яка прожила своє життя чесно, з добром у серці, з любов’ю до своєї родини, свого народу та своєї України. Олександр народився 26 травня 1978 року в місті Тальне, в родині Петра Денисовича та Любові Василівни. Ще змалку він виявлявся своєю допитливістю, добрим характером і щирою турботою про близьких. У 1985 році пішов до першого класу Тальнівської школи №2, яку успішно закінчив у 1995 році. Згодом, у 1996 році, Олександра призвали до лав армії, і там, як і в усьому своєму житті, він показав себе як відповідальний, вірний своїй справі чоловік. Повернувшись із армією, він присвятив собі працю. Олександр працював шофером на Тальнівському щебеневому заводі, а також у різних організаціях міста, таких як райкомунгосп, мінеральної води та база «Стимул». У кожного місця він залишив про себе лише теплі спогади – як про людину добру, працьовиту і порядну. У 1999 році Олександр знайшов своє щастя в сім’ї. Він дружився із Тетяною, і разом вони виховали двох чудових дітей – сина Віталія та доньку Анну. Він був люблячим чоловіком і батьком, який завжди підтримував свою родину і був її незламною опорою. У листопаді 2024 року Олександр залишив своє мирне життя, щоб виконати зобов’язання перед країною, його було мобілізовано до лав Збройних Сил України і призначено на посаду старшого стрільця-оператора 2 механізованого відділення 1 механізованого виводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А5006. Він чоловік виконував бойові завдання, захищаючи нашу землю від окупантів. Наш відважний Захисник пройшов через пекло війни, і, на жаль, вона забрала його від нас назавжди. 2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на території населеного пункту Тарасівка Іллінівської сільської громади Краматорського району Донецької області, коли група евакуації потрапила під атаку дронів противника, Олександр віддав своє життя, рятуючи поранених побратимів. Він загинув, як справжній Герой, із вірою в перемогу та любов’ю до свого народу. Йому всього було 46 років… Сьогодні ми проводимо Олександра в останній шлях.
Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Він – символ мужності, честі, самопожертви та відданості. Без чоловіка, батька, сина, брата залишилися його дружина Тетяна, діти Віталій і Анна, мама Любов Василівна, сестра Аля, племінниці Катя і Таня. На жаль, їм тепер жити з цією непоправною втратою. Біль утрати не полишить нас і через роки. Не вистачити слів, щоб висловити всю глибину співчуття рідним і близьким. Ціна нашої свободи дуже велика, і ця війна збирає найкращих серед нас. Сьогодні ми оплакуємо не тільки нового Героя України, але й Людину, яка знала, що така честь, обов’язок, відповідальність.Нехай душа нашого Олександра знайшла вічний спокій у небесних просторах. Нехай його зірка на небі завжди нагадує нам про силу та незламність українського народу. Спочивай з миром, Захиснику України. Ти завжди будеш у наших вдячних серцях. Вічна пам’ять і слава Герою!Пресслужба Тальнівської МТГ
