«З таким, як Саша, легко йти і в розвідку, і в огонь, і у воду»: пам’яті Героя Олександра Тищенка з Тальнівщини

► Небесний легіон Тальнівщини

Олександру Тищенку, уродженцю Майданецького на Тальнівщині, назавжди залишиться 49. Найбільше любив свою родину: дружину Анну Олександрівну, діток Євгенію, Максима й Анастасію. Для нього сім’я була надважливою. Чоловік загинув на війні з російськими окупантами.

Про життєвий шлях українського захисника-Героя, про вшанування його пам’яті розповіла сестра Тетяна Свобода.

Олександр Васильович Тищенко народився 25 червня 1974 року в селі Майданецьке на Тальнівщині. Закінчивши місцеву школу, вступив до Тальянківського радгоспу-технікуму, де здобув професію електрика. У 1993 році юнак призваний на строкову службу, яку проходив у Національній Гвардії України.

Трудову діяльність Олександр розпочав електриком на Майданецькому цукровому заводі. Згодом чоловік переїхав до Києва, де 11 років пропрацював провідником в АТ «Укрзалізниця», на інших підприємствах. Займався покриттям стадіонів, спортивних майданчиків, тенісних кортів.

– Саша – дуже світла, добра, весела й порядна людина, безмежно любив життя, мав багато друзів, був душею будь-якої компанії. Завжди першим приходив на допомогу й ділився останнім. Брат на відстані відчував, коли я хворіла. Любив своїх племінників Артема й Тимофія, а вони його боготворили, – каже Таня. – Із друзями ремонтував мотоцикли й на них їздив. У Києві залишився поламаний, то я заберу й полагоджу.

У Києві Олександр Тищенко зустрів майбутню дружину Анну. Подружжя в любові й злагоді прожило 27 років, виховувало трьох дітей: двох донечок і сина.

– Саша був справжнім чоловіком і патріотом, людиною слова й діла, – розповідає дружина полеглого Анна. – Чоловік любив і поважав батьків Василя Феодосійовича й Лідію Василівну, сестру Таню й навчав цьому наших дітей Женю, Максима й Настю. Він цінував життя і мав чимало планів на майбутнє. Та клята війна забрала його назавжди.

З першого дня повномасштабного вторгнення ворога на нашу Батьківщину Олександр Тищенко пішов добровольцем у ТрО. 1 березня 2022 року добровільно мобілізований на військову службу, був кулеметником першого стрілецького взводу стрілецької роти. Спочатку з побратимами захищав Дарницький район, потім Київщину, а згодом їхній батальйон відправився на складний Лиманський напрямок звільняти тимчасово окуповані території. Київський волонтер каже: «Я знайомий особисто з більшістю бійців, ми з друзями виїжджали до них з допомогою за їх запитами, спілкувалися та пили чай у бліндажі». Указом Президента України від 5 серпня 2022 року старшого сержанта Тищенка Олександра Васильовича нагороджено відзнакою «За оборону України».

Звитяжець загинув 30 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі південно-східної околиці населеного пункту Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. Поховали його 5 квітня 2023 року в селі Майданецьке.

На похороні побратими казали, що з таким, як Саша, легко йти і в розвідку, і в огонь, і у воду. Його оплакувала вся рота. Дуже важко, коли йдуть найкращі, найвідважніші, найхоробріші, особливо, добре знайомі.

Нещодавно в Київському палаці культури «Дарниця» презентували проєкт «Назавжди в строю», присвячений вшануванню пам’яті полеглих Героїв зі складу 126 батальйону, серед яких і наш земляк Олександр Тищенко. Їхнім родинам вручили державні нагороди, на жаль, посмертно.

Низько схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто боровся за честь, правду, гідність, віддавши за нас із вами своє життя. Герої не вмирають доти, допоки пам’ять про них житиме в наших серцях!

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: «Це обладнання поліпшить якість медичних послуг»: Ігор Новицький передав лікарні гумдопомогу