Їх назвали Василями: цілеспрямовані, амбітні та успішні чоловіки з Тальнівщини

Ім’я Василь походить з давньогрецької та означає «царський». Свій День ангела власники цього імені відзначають кілька разів на рік. Однак найвідомішим є саме іменини 14 січня, адже в цей день вшановують Святого Василія Великого. Ми запитали у Василів з Тальнівщини, чому їх так назвали та як вони святкують свої іменини.
Василя Михайловича Лущевського з Тального на Черкащині знають як затятого волонтера тварин. Він з дитинства дуже любить возитися зі звіринками й пташками, не відмовлявся пасти кози, корови, тримав кролів. Любов до тварин з роками нікуди не зникла, ставала ще сильнішою, а згодом переросла в справу життя – понад 16 років чоловік торгує на тальнівському ринку папугами, гризунами та іншими екзотичними пернатими.
Василь Михайлович розповідає, що назвали його в честь бабусиного брата, який жив у Зеленькові.
– Дід Василь, брат моєї бабусі, служив в радянській армії, був учасником перемоги в 1945 році. Наскільки я знаю, в Майданецькому він працював агрономом. Наче на його честь мене й назвали, – розповідає чоловік. – Ім’я мені подобається, не уявляю себе з іншим, вважаю, що воно мені імпонує. Як був молодий, дочка була ще маленька, приходили похресники і куми, то святкували свято Василя гучно. Цей день був для мене, як другий день народження. Двері в квартиру не закривались. Навіть сусіди казали: «Ну в тебе й Василя святкують». А зараз вже не так гарно гуляємо. Ну, як буду на ринку, то хлопці точно скажуть: «Давай могрич», – сміється.
До речі, донька Василя Лущевського Оксана – відома у світі дитяча письменниця, перекладачка, публіцистка, дослідниця дитячої і підліткової літератури. Жінка вже довгий час живе у Сполучених Штатах, проте її книги можна без проблем придбати в українських книгарнях, є вони й на полицях бібліотеки у Тальному.
Василь Михайлович вітає всіх з новорічними святами та бажає всіх благ.

Василь Володимирович Довжук очолює заклад культури у Кривих Колінах. Каже, ніколи не думав, що своє життя пов’яже з професією саме цієї галузі. Ніколи не ставив собі за якусь конкретну мету здобути профільні знання як, буває, мріють про це ще з дитинства. Гру на кількох інструментах – гітарі, контрабасі, барабані – опановував сам. До цього чоловік працював завгоспом у школі, трудився у колгоспі, на виробництві у Черкасах. Нині зі своєю родиною проживає у селі. Має дружину Світлану, 2-х синів. «Я багатий дідусь, – сміється Василь Володимирович, розповідаючи про своїх 3-х онуків. – Діти й онуки мене поважають. Думаю, люблять». Чоловік також має повагу від односельців, друзів та знайомих. Сам цінує в людях найкращі загальнолюдські риси: любов, повагу та доброту. Довжук каже, що у своєму житті не хотів би щось міняти. Він часто згадує своє дитинство: батьківську хату, як у ній тепло і затишно, як безтурботно – найкращі часи.
– Щодо імені, назвали мене так на честь діда, батькового батька. Щороку святкуємо: сестра, діти, онуки – всі приходять до мене, вітають, – каже Василь Володимирович. Наостанок додає: «Хочеться тільки, щоб війни не було і всі були здорові, щоб в усіх все було добре».

Про те, що у 42-річного Василя Карабана з Соколівочки золоті руки, знають на Тальнівщині, а то й за її межами: кращого майстра бензопил, мотоблоків, бензокіс та взагалі різної техніки годі й шукати. Василь Михайлович не лише зуміє полагодити, а й дасть корисні поради з експлуатації та догляду, у нього відразу й необхідну деталь можна придбати. «Бувають і такі випадки, що я нічим не можу допомогти і мої знання та хист не допомагають. Тоді кажу, що треба купувати нові інструменти», – розповідає Карабан.
Поспілкувавшись з чоловіком, ми дізналися про його яскраву трудову біографію. Відразу після закінчення Тальнівської школи №2 (народився і донедавна жив у Тальному) вступив в Одеську академію харчових технологій, закінчив при ній курси мукомелів і приїхав на млин у Тальне. Працював пультовиком 4 розряду, а через декілька місяців став змінним майстром. Йому на той час було лише 21. Згодом пішов працювати на меблеву фабрику до Ростислава Слюсарського, звідти поїхав у Київ на фірму «Влад Плюс», яка співпрацювала з німецьким автомобільним заводом. Пішов звичайним наладчиком, а через деякий час призначили головним механіком. А коли тальнівчанин Владислав Левицький створив дочірнє підприємство «ТРК Влад» у Тальному, пішов головним інженером. Чоловік каже, що доклав максимум зусиль, аби підприємство, що розмістилось у приміщенні колишнього сітроцеху, активно розвивалося. Десятки разів їздив у Німеччину, переймав досвід, здобував знання. До цього часу уже завів сім’ю, мав двоє дітей. Магазин-склад «Будівельник» став наступним місцем роботи чоловіка, де працював менеджером з оптової торгівлі. В цьому магазині працювала і дружина Тамара. А вже у 19 році Карабани вирішили відкрити власну справу: чоловік займається ремонтом бензоінструментів, а дружина – торгівлею. В родині підростає син Дмитро, якому незабаром 15, – він батьків добрий помічник, та донечка-першокласниця Оля.
Сім’я Карабанів потихенько спинається на ноги: розвивають бізнес, прикрашають садибу, плекають молодий сад. А ще вони чуйні й людяні – завжди готові прийти на допомогу ближньому. І цьому навчають своїх дітей.

Василь Васильович Блакитний із села Майданецьке на Тальнівщині 14 січня святкує ніби подвійні іменини. У цей день чоловік завжди жартуючи зауважує, певно, його дуже сильно любили, що назвали подвійним царським іменем.
Працює наш співрозмовник вчителем фізичного виховання у місцевій школі. Він 29 років навчає дітей тому, що тільки у здоровому тілі буде здоровий та сильний дух, що більше часу потрібно рухатися, адже саме такий режим сприятиме міцному та приємному самопочуттю. Постійно переконує юних школярів, що рух – це життя. Варто бути енергійними та активними і тоді матимеш більше можливостей і будеш витриваліший, а це дуже важливо, особливо у теперішні часи, коли люди борються з різними тяжкими хворобами.
– Дуже люблю дітей і працювати з ними. Намагаюся постійно додавати їм позитиву та гармонії і хочу, щоб вони були здоровими, тому завжди стимулюю їх до руху, – каже Василь Васильович.
Окрім роботи, наш співрозмовник захоплюється літньою та зимовою рибалкою. Цьогоріч ще рибу взимку не ловив, чекає, коли крига буде міцною, щоб риболовля була і цікавою, і безпечною водночас.
Чоловік ділиться з нами одним зі своїх найзаповітніших бажань, щоб в Україні закінчилася війна і всі військові повернулися живими та здоровими до своїх сімей, до рідні. А в країні завжди було чисте, мирне та блакитне небо, наголошує він.
Каже, що у день Щедрого вечора чекає на рідних та друзів, щоб гуртом відсвяткувати. Також Блакитний вітає з Днем ангела:
– Всіх Василів, Васильовичів та Василівних щиро вітаю. Щастя і радості бажаю, миру, злагоди, любові, вік прожити при здоров’ї. Щоб хотілося й моглося і до ста літ жилося. А задумані мрії хай обов’язково здійснюються!

Катерина КІХТЕНКО, Ольга ОСІЯНЕНКО, Ліна ЯЛОВСЬКА, Ольга МОСКАЛЕНКО

Читайте також: Які вони, тальнівські Меланки?

14.01.2022 09:00
Переглядів: 1131
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.