«Є скульптури Тараса Шевченка та пам’ятники присвячені його роботам»: тальнівчанка розповіла про своє життя у Канаді

27-річна жителька Тального – Оксана Жерелюк, вже кілька років проживає у Канаді в провінції Манітоба. На даній території проживає найбільша кількість українців.

– Я дуже сумую за Україною, рідними та друзями. На відміну від Польщі, в якій я прожила 5 років, Канада дуже схожа на Україну. Різниця лише у оплаті праці. Тому не розумію людей, які її постійно ідеалізують, та називають однією з безпечніших країн світу. Так, тут немає війни, але через велику кількість безхатьків чи крадіїв, безпечною її не назвеш, – ділиться наша співрозмовниця.

Оксана каже, що заходи на підтримку нашої України проходять дуже часто. Також збирають кошти на допомогу армії де безпосередньо завжди бере участь й вона. Оскільки її тато військовий, дівчина знає, як важливо постійно підтримувати наших захисників.

Працює дівчина на фірмі, яка виготовляє натуральну косметику. В її основні обов’язки входить відеозйомка та допомога на складі. Окрім основної роботи – займається зйомками контенту для б’юті-бізнесів: майстрів нарощування вій, перукарів, косметологів тощо – це її неабияк захоплює.

– В центрі міста та й не лише, можна побачити дуже багато історичних пам’яток присвячених Україні. Є декілька скульптур Тараса Шевченка та пам’ятники присвячені його роботам. Місцеві кажуть, що Канада – це країна в якій легко порушувати закони, але це треба вміти робити правильно. Я б сказала це держава подвійних стандартів. Не «взяли на роботу по знайомству», а «хороший нетворкінг», тут деякі речі розуміються по іншому, – розповідає дівчина.

Після переїзду в Канаду, найскладніші для Оксани були перші шість місяців. Оскільки пошук роботи займає дуже багато часу, іноді здається, що «опускаються руки». Проте цього річ дівчина змогла знайти себе та справу до вподоби, яку вона дуже любить. Зізнається для цього їй потрібно було приїхати аж до Канади.

– На щастя з мовним бар’єром я не стикнулася, адже займалась англійською декілька років до переїзду – це дало змогу мені комунікувати з місцевими та не боятись, що вони мене не зрозуміють, чи навпаки. На даний момент не проходжу жодних курсів для вдосконалення англійської, але планую це зробити, – зазначила пані Жерелюк.

Дівчина дуже сумує за ріднею, завжди спілкується із матусею, молодшою сестрою, по-можливості із татом, який нині захищає нашу Україну. Оксана постійно підтримує наших Захисників і вірить у нашу Перемогу.

Аріана НЕСТЕРЕНКО