Явдохи, Дунечки, Євдокії… Які вони?

► «Кажуть, що, названі цим іменем жінки – незалежні і самовіддані, вміють долати труднощі і постояти за себе»

Післязавтра, 14 березня, православна церква вшановуватиме святу Євдокію, ім’я якої з давніх-давен асоціювалося із заступництвом земної природи і знаменувало пробудження життєвої сили землі. Напередодні свята ми поспілкувалися з носійками цього старовинного імені, Євдокіями, які живуть на Тальнівщині. Ось що вони нам повідали:

– Назвали так, бо народилася 14-го березня, на Явдохи. У сім’ї я одна маю таке ім’я. Іншого не хотіла б. Як назвали батьки, так і є вже. Я прихильник і нових імен, і старі мені подобаються. Вважаю, що як людина себе поведе, так і в житті складеться. Ім’я навряд чи грає роль. За освітою я бухгалтер, але на даний час працюю в садочку кухарем. Євдокія Дементієнко, 47 років, с. Шаулиха, Тальнівський р-н

– Мене так назвали, бо народилася перед Явдохами, 13-го березня. Мені моє ім’я не подобається, не знаю, чого. А щоб інше, то над цим і не задумувалася. Як назвали батьки, хай так і буде. Казала мама, щоб ангел-охоронець був у мене. Після школи ніде не вчилася, вийшла заміж та й усе. З усіма завжди по-хорошому, ніколи ні з ким не конфліктую. А діти, якби захотіли назвати моїм ім’ям свою дитинку, хай би називали. Євдокія Саламаха, 49 років, с. Червоне, Тальнівський р-н

–А хто його знає, чого так назвали. Колись батюшка давав імена. Вже яке є, таке й буде. День народження в мене 4 жовтня. Є у нашому селі ще одна Дуня, їй за 70 років. А було четверо, то вже вмерли, по 90 років прожили. Довгожителі. Як жили, було горе, голод, війна, холод, бідували, страдали усі, не тільки Явдохи. Більше Явдох у моїй сім’ї нема. Якби мої онуки захотіли назвати дитину Явдохою, то не була би проти. Колись Божого закону боялись, батюшка яке ім’я давав, так і називали. А тепер уже хто що хоче. Трудилася у колгоспі, 45 років на полі і 5 – у штату коло свиней робила. Нас було 3-є в мами, батька не було, помер. Мені було півтора року, то й не знаємо батька. Так і виросли: старша Ганя, середня Маша, а я, сама менша, Явдоха. Євдокія Марусенко, 83 роки, с. Мошурів, Тальнівський р-н

– Назвали мене на честь акушерки, яка приймала пологи. 1 червня народилася. У сім’ї нас було восьмеро, але з таким ім’ям я одна. У мами була сестра двоюрідна Євдокія. За старовинною модою тепер не називають. Я у своєму житті багато бачила, змінила кілька професій. Починала з секретаря колгоспу, а тоді економістом була і головним бухгалтером, насамкінець «докотилася» до обліковця тракторної бригади. А Євдокії – роботящі жінки, як воли працюють, я все на своєму горбу таскала. Живемо з чоловіком удвох, маємо троє дітей, 7-ро внуків і правнука. 10 травня буде 50 років, як у Глибочку живемо. Ніхто з наших дітей своїх діток не назвав Євдокією, це ім’я зараз не престижне. Євдокія Мельник, 68 років, с. Глибочок, Тальнівський р-н

– Я народилася 9 березня, тому й назвали Явдохою. У 14 років пішла працювати в колгосп, до телят. А згодом, виглядівши свої маленькі телички, – перейшла в доярки. Працювала добре. Надоювала молока найбільше в колгоспі, і не тільки. Займала перші місця по області. За те тоді давали подарунки гарні: і часи, і валянки биті. Була делегатом з’їзду колгоспників у Москві, знову ж таки за досягнення у праці – за надої. Згодом здобула заочно зоотехнічну освіту у Тальянківському технікумі. Працювала завідуючою на молочнотоварній фермі, птахофермі. У мене й нагороди є: Орден Трудового Червоного Прапора, медаль «За трудову доблесть». Обирали мене й головою сільської ради. Тепер на пенсії, до церкви ходжу. Маю 2 дітей, 2 онуків та 3 правнуків. Дуні в родині більш немає, а є Настуня – Людина найменша. От сонечко пригріло, то вже пораюся у городі. Сьогодні вже й моркву посіяла, й сіяночку, й петрушку. Весна ж прийшла! Євдокія Гудзенко, 78- річна жителька Майданецького, Тальнівського р-ну

– Я народилася і виросла в селі Криві Коліна. На мою долю випала війна й голодовка 47 року. Працювала секретарем сільської ради більше 30 років. Виховала 2 дітей, маю 4 онуків. Євдокія – означає добра слава. А мене чому назвали Явдошкою, то й не знаю. Зараз на пенсії, живу одна: діти далеко. Дякувати Богу, сусіди хороші – в усьому допомагають, бо я вже не можу. Євдокія Лисенко, 85-річна жителька Кривих Колін, Тальнівського р-ну

– Я народилася у січні, а назвали Явдохою, бо, мабуть, сподобалося ім’я. Кажуть, що, названі цим іменем жінки – незалежні і самовіддані, вміють долати труднощі і постояти за себе. Все співпадає. Це про мене. Обрала собі вчительську долю. Спершу закінчила Корсунь-Шевченківське педагогічне училище, потім фізико-математичний факультет Черкаського педінституту. Пішла працювати вчителькою математики у рідне село. У Майданецькій школі викладаю і зараз. Деякий час директорувала у Вишнополі, довгий час була завучем у Майданецькій школі. Зараз не до свят мені: чоловік хворіє. Маю багато проблем. Євдокія Руденко, 70-річна жителька с. Майданецького, Тальнівського р-ну

Редакція газети «Новий Дзвін»