Вісті Черкащини Які вулиці у Тальнівській громаді на Черкащині названі на честь Героїв
Україна виборює право на волю і свободу від 2014-го року. Саме тоді відбулася Революція Гідності. Потім почалася антитерористична операція, яку згодом почали називати інакше – Операція об’єднаних сил (ООС). Нині ж майже рік триває повномасштабна війна, яку ворожий сусід підступно розгорнув на території нашої суверенної держави 24 лютого 2022 року. За увесь цей час Україна втратила найкращих своїх синів і доньок. На честь багатьох із них перейменували вулиці і провулки як у великих містах, так і в невеличких селах. А які ж вулиці названі на честь Героїв у Тальнівській громаді на Черкащині або ж пов’язані з темою війни? Розповідаємо.
У Тальному налічується 100 вулиць та 40 провулків. Деякі були перейменовані.
Вулиця Небесної Сотні – до 2016 року вул. Попова-Гертлейна
20 лютого в Україні щорічно вшановують День Героїв Небесної Сотні. Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.
105 Героям Небесної Сотні посмертно присвоєно звання «Герой України», а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи. Під час Революції Гідності загинув і наш земляк Юрій Паращук.
Вулиця Юрія Паращука – до 2016-го року вул. Маяковського
– У Різдві Юра приїхав додому навідати хвору маму (це був його останній приїзд), – так згадувала про Юрія сестра Інна. – Здавався не таким, як завжди: дуже задуманий і весь в собі. Тоді я його запитала: «Чого ти йдеш на той Майдан? Вони не можуть поділитися грішми, а ти йдеш?» На що він відповів: «Ти не розумієш, який там піднесений дух, люди зібралися щирі й добрі, які хочуть змінити Україну». Саме таким і був мій брат. Людини такої доброти, сили волі й щирості я більше у своєму житті не зустрічала. Він був менший за мене, але я завжди відчувала величезну його підтримку. Мені Юрка дуже не вистачає.
Юрій Григорович Паращук народився 1 липня 1966 року у Тальному Черкаської області. Закінчив Тальнівську середню загальноосвітню школу №1. Після закінчення школи переїхав спочатку до Києва, а згодом до Харкова.
На Майдан приїздив із 1 грудня 2013 року. Вступив до лав «Свободи». Рятував людей, не маючи жодних захисних засобів, навіть шолома. 20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності у Києві його вбила снайперська куля. Снайпер поцілив йому в потилицю під час відступу силовиків із барикад на Інститутській вулиці.
Похований у Тальному.
21 листопада 2014 року Юрій Григорович отримав звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Червона Зірка» (посмертно) «За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності». У червні 2015 року його нагороджено медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно). Юрій Паращук посмертно отримав звання «Почесний громадянин Тальнівщини», а на пам’ятнику Героям Небесної Сотні та Захисникам України встановлена меморіальна дошка.
Вулиця Олександра Шевцова – до 2016 року вул. Червоноармійська
– Наш мікрорайон виплекав героя, людину яка пройшла через самісіньке пекло – Сашу Шевцова. Пам’ятаю ту страшну ніч, коли наш герой повертався додому у домовині і люди, вийшовши на вулицю, стояли навколішки низько схиливши голови. Зараз центральна наша вулиця названа на честь Олександра Шевцова, нашого Саші, який народився і виріс тут, – так згадувала про полеглого АТОвця вуличком Ольга Козаренко, жителька Тального.
Олександр Михайлович Шевцов народився 24 квітня 1980 року у Тальному. Навчався та закінчив Тальнівську ЗОШ №1, а в 2010 році – Тальянківський агротехнічний коледж.
10 квітня 2014 р. був призваний на військову службу в Збройні сили України. Служив помічником гранатометника у 15-му окремому гірсько-піхотному батальйоні 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Воював на Луганщині, захищав Луганський аеропорт. Після поранення лікувався в госпіталі, був на реабілітації у рідному місті, потім знову поїхав на Донбас.
Олександр Шевцов загинув під час ворожої танкової атаки 24 січня 2015 року в районі Дебальцевого. Біля села Нікішино Шахтарського району на Донеччині він, з двома товаришами, після масованого артилерійського та мінометного обстрілу їхнього опорного пункту, стримували прорив колони танків проросійських збройних формувань. Усі троє загинули, але ворожі танки не пройшли.
30 січня 2015 року похований у Тальному.
Олександр Шевцов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та медаллю «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно), присвоєно посмертно звання «Почесний громадянин Тальнівщини».
На знак вшанування Олександра Шевцова було встановлено меморіальну дошку на пам’ятнику Героям Небесної Сотні та Захисникам України у Тальному та на ЗОШ №1, де вчився герой.
Вулиця Сергія Ярошенка – до 2016 року вул. Клари Цеткін
Сергій Григорович Ярошенко народився 10 травня 1978 року у селі Лісове. Навчався у Тальнівській школі-інтернат (нині санаторна школа). З 1996 по 1997 рік проходив строкову службу у Збройних силах України. Під час Революції Гідності був активним учасником подій на Майдані. 26 березня 2014 року був призваний за частковою мобілізацією. Сержант, командир відділення гранатометного взводу механізованого батальйону 30-ої окремої механізованої бригади, в/ч А0409, м. Новоград-Волинський. Загинув 22 травня 2014 року від кульового поранення голови у бою поблизу міста Рубіжне Луганської області, коли 30-а окрема механізована бригада потрапила у засідку та була обстріляна нападниками з гранатометів і стрілецької зброї.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу Сергій Ярошенко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Йому присвоєно звання «Почесний громадянин Тальнівщини» (посмертно). На пам’ятнику Героям Небесної Сотні та Захисникам України встановлена меморіальна дошка.
Похований у Тальному.
– Про те, що Сергій загинув, я дізнався з Інтернету, – пригадує молодший брат полеглого Сергія Ярошенка. – Потім подзвонили з райцентру і пообіцяли доставити тіло вертольотом сюди. Але не вийшло, військові хоронили Сергієвого побратима з сусіднього села. Із Сергієм прощався увесь Радовель. Потім бусом у супроводі поліцейських ми його привезли у Тальне. Йому поцілили в голову з кулемета, вихідний отвір у потилиці був десь сантиметрів 15. Нам дзвонили з моргу, запитували, у що вдягати, тоді сказали, що його тіло 500-те у черзі на розтин… 26 травня ми його похоронили.
Відповідні рішення про перейменування вищезазначених вулиць були ухвалені на 3-й сесії 7-го скликання Тальнівської міської ради (рішення від 25.12.2015 року)
Вулиця Героїв Маріуполя – до 2022 року вул. Пушкіна
Героїчна оборона Маріуполя, яка тривала з 24 лютого і до 20 травня 2022 року – це те, про що писатимуть у книгах з історії України, адже понад 80 днів місто перебувало в повному оточенні, але наші мужні воїни трималися до останнього. В результаті перемовин упродовж 16-20 травня оборонці міста вийшли з укриття на заводі «Азовсталь».
Вулиця Захисників України – до 2022 року вул. Гагаріна
Саме їм, нашим мужнім воїнам, ми завдячуємо тим, що можемо залишатися на рідній українській землі, жити і продовжувати працювати. Молоді хлопці, які ще вчора будували плани на майбутнє, чоловіки і жінки, яким би радіти вдома своїми дітьми та їхніми успіхами, взяли в руки зброю, щоб захистити найдорожче – свою державу і український народ.
Вулиця Волонтерська – до 2022 року вул. Чкалова
Волонтерський фронт на Тальнівщині – надзвичайно потужний, розпочав діяльність задовго до початку повномасштабної війни. Нині волонтери з усієї громади трудяться, готують і збирають, доставляють військовим продукти харчування, амуніцію, тепловізори, рації, дрони, допомагають збирати кошти та купувати автівки для фронту. За це їм наші воїни дякують щораз!
Відповідні рішення щодо перейменування вищезазначених вулиць були ухвалені на засіданні 27 чергової сесії 8 скликання, що відбулася 27 червня 2022 року.
Варто зазначити, що у Тальному тривають громадські слухання щодо перейменування вулиці Багряної на честь полеглого Захисника Олександра Поліщука. Саме на цій вулиці він проживав. Олександр загинув 20 вересня 2022 року на Донеччині, похований у Тальному.
Перейменування торкнулося і сіл Тальнівської громади.
Так, у Майданецькому колишня вулиця Гагаріна отримала назву вул. Дениса Кулікова – до 2022 року вул. Гагаріна (згідно рішення сесії Тальнівської міськради від 26.07.2022 року).
Денис Дмитрович Куліков народився 7 жовтня 2001 року у селі Дзвеняче Тетіївського району Київської області, згодом із сім’єю у 2005 році, у чотирирічному віці, переїхав у Майданецьке, що на Тальнівщині.
Тут ходив до школи, майже одразу після закінчення якої вступив до лав Збройних Сил України: розпочав військову службу за контрактом в окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Поряд із проходженням військової служби навчався в ВСП «Тальнівський будівельно-економічний фаховий коледж Уманського національного університету садівництва», мріяв здобути професію техніка-будівельника.
14 березня 2022 року загинув під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Мощун, поблизу м. Буча. 29 березня 20-річного Героя поховали у Майданецькому.
– Денис був дуже хорошою людиною, – таким запам’ятався полеглий Герой сусідці Галині Чечель. За її словами, хлопець виріс на її очах. – Він завжди захищав своїх сестричок. Тут у школу ходив, любив на рибалку бігати, трудівничок, завжди, як та бджілочка. Завжди привітається, відкритий, щирий. Про нього тільки хороші, найкращі слова можна сказати.
Варто зазначити, що нині тривають громадські обговорення щодо перейменування вулиці Першотравневої у Тальянках на честь полеглого у російсько-українській війні жителя села Сергія Федорівського.
Наостанок зазначимо, що багато вулиць та провулків у селах громади мають назви, що актуальні на даний час, коли Україна виборює право на життя. Так, наприклад, у Мошурові є провулок Переселенців, у Кобриновому, Лоташевому та Поташі – вул. Миру, у Лісовому – вул. Героїв Крут, вул. Повстанська, у Майданецькому – вул. Героїв, вул. Незалежності, пров. Мирний та вул. Миру, у Глибочку з’явилася вулиця Героїв Небесної Сотні, у Білашках – вул. Незалежності. І цей перелік ще можна продовжувати…
PS: Взагалі, вулиці слід називати іменами Героїв , адже в Україні, та зокрема, в нашій громаді є безліч достойних прізвищ: це полеглі Герої, які стали на захсит нашої держави, це наші, українські поети, діячі, повстанці, козаки, отамани та інші. А вулиці названі нейтральними назвами, типу Вишнева, Садова, Квіткова, Барвінкова слід теж перейменувати, адже ми маємо ким пишатись і кого пам’ятати. Слід віддати шану Героям!
Редакція газети «Новий Дзвін»
Читайте також: Жителі села на Тальнівщині влаштували благодійний ярмарок, аби допомогти війсковим
