Вісті Черкащини «Якби у мене була можливість, то знову б став на захист Батьківщини»: 60-річний військовий з Тальнівщини розповів чому пішов добровольцем
60-річний житель Веселого Кута Сергій Проценко вирішив йти захищати Україну ще в перші дні повномасштабного вторгнення. Раніше служив на кордоні Афганістану і мав досвід в бойових діях. Також проходив службу у Чернівецькому прикордонному загоні, закінчив службу в Оршанецькому. Тому, не зважаючи на свій поважний вік, без роздумів вирішив піти добровольцем.
– Пішов, тому що треба комусь захищати країну. Я служив у прикордонних військах, в мене було звання старшого прапорщика. Мав досвід у бойових діях. Це був мій чоловічий обов’язок. Мене не хотіли відразу брати, тому що через 5 місяців мало бути 60 років. Але наполіг на тому, щоб мені дозволили приєднатися до решти чоловіків, які також пішли з першого дня захищати Україну, – розповідає військовий.
Спочатку батальйон формувався в одому місті, а потім їх перевели у гарячі точки Донецької області. Там його призначили начальником в управлінні штабу КТП. Захисники не втрачали бойового духу, завжди підтримували один одного, намагалися виходити частіше на зв’язок із рідними. Деякі чоловіки з батальйону, які знаходилися у гарячих точках, не розповідали рідним, де вони перебувають, щоб жінки, матері та діти не хвилювалися за них. Сергій також так робив та до останнього не розповідав сім’ї, де він знаходиться.
–Казав весь час рідним, що знаходжусь в безпеці, щоб не було хвилювань та сліз. Були моменти, коли розмовляв з рідними по телефону і у нас були вибухи, казав, що ми на полігоні і все добре, – пригадує захисник.
Коли чоловіку виповнилось 60 років його звільнили від служби та він приїхав додому. Дома його чекали щасливі онуки, діти, дружина та мати. Згодом Сергій розповів, про те, де він знаходився, рідні були здивовані.
– Звичайно всі були здивовані спочатку, не вірили, що я міг декілька місяців приховувати своє місце перебування. Але одночасно були дуже щасливими, що повернувся додому живим. Був дуже радий бачити всю свою родину, своїх знайомих, рідну землю, на якій я народився, – каже Сергій.
Захисник сумує за своїми побратимами з якими вони були з самого початку в одному батальйоні. Переймається за них, завжди з ними на зв’язку. Як з’являється можливість, обов’язково зустрічаються із бойовими товаришами.
– Якби у мене була можливість, то знову б став на захист Батьківщини. Та робив би все для нашої перемоги, але, на жаль, через свій вік не можу доєднатися до інших. Тому, вірю та допомагаю нашим Збройним Силам України і чекаю на Перемогу, – говорить Сергій Проценко.
Світлана РАШЕВСЬКА
Читайте також: «Били по п’ятках та інших частинах тіла»: житель Тального розповів про катування у поліції
