Вісті Черкащини Як зустрічають новорічні свята родини з Тальнівщини
Свято Нового року – це особливий день. Воно об’єднує всіх жителів нашої планети, незалежно від віросповідання та поглядів. Навіть ті, хто не вірить в дива, все одно відзначають закінчення старого і початок нового року. Та у кожній родині є власні традиції святкування Нового року. Про них ми запитали в родин з Тальнівщини.
Завітавши до сім’ї Гачкових з Тального на Черкащині, Віти, Артема і їхнього 7-річного синочка Даміра, з порогу відчуваємо, що в їхньому домі панує взаємоповага, добро, щирість і безмежна любов. Тут кожен відіграє особливу роль: ніжність і ласка – від мами, яка завжди підтримує злагоду в родині, завдяки батьківському твердому слову і винятковому гумору кожен відчує себе впевнено і в безпеці, а життєрадісність і дитяча безпосередність Дамірчика – це неймовірне щастя. Навіть білосніжний кіт Мейсон має свою роль – додає сімейного затишку.
Роззнайомившись ближче, дізнаємося, що Артем 10 років працює рятувальником в 13-ій пожежно-рятувальній частині в Тальному, Віта – в Державній міграційній службі, Дамір – другокласник. Батьки розповідають, що син любить навчатись, має успіхи в школі, захоплюється футболом і цікавиться незвичним, як для семирічної дитини, заняттям – вивчає історію «Титаніка»: дивиться документальні фільми, шукає різну літературу. Навіть у листі Діду Морозу забажав, аби той подарував йому модель цього корабля.
Новий рік для цієї родини – одне з найулюбленіших свят. Велика ялинка, шампанське, мандаринки, святковий стіл з класичним «Олів’є» та подарунки – ось із чим в них асоціюється зустріч Нового року. Артем і Віта кажуть, що особливих традицій відзначення цього свята не мають, проте завжди святкують вдома, в колі рідних та близьких людей.
– Це наша давня і найголовніша традиція, якій ми не будемо зраджувати і цього року, – розповідає Віта. – Недавно я власноруч зробила кілька новорічних прикрас, мені сподобалось, тому буду і цю традицію продовжувати. На святковому столі обов’язково мають бути запалені великі свічки. Для мене це є сакральним символом достатку і тепла як в родині, так і в усьому домі. Щодо страв, то ми не готуємо чогось особливого. Я завжди наполягаю на тому, що не потрібно готувати багато страв, а краще все-таки приділити більше уваги спілкуванню. Також ми віримо в дива. Щороку новорічної ночі загадуємо бажання і будемо робити це, зустрічаючи 2022 рік. Упевнена: думки матеріалізуються, а мрії здійснюються.
Напередодні новорічних і різдвяних свят хочемо побажати всім миру, внутрішнього спокою та щастя. А ще хочеться, щоб люди були добрішими та милосерднішими один до одного. Вітаємо всіх з Новим роком та Різдвом Христовим!
У родині Яни та Андрія Полосухіних із Тального підростають троє дітей: два синочки, Ростик і Владик, та донечка Юля. Батьки переконані, що мрії можуть і повинні збуватися. Можливо, не так швидко та не так, як би хотілося, але усі вони здійсненні. Цьому навчають і свої чада. На їхню думку, те, про що мрієш, потрібно обов’язково озвучити – випустити, як кажуть, у простір. А інакше, як світ дізнається про твої бажання, як Бог про це почує? Тож напередодні новорічних та різдвяних свят у сім’ї активно пишуть листи Миколаю, Діду Морозу. Цього року писали листи для чарівника, який може виконати бажане. А опускання листів у поштову скриньку давно набуло для сім’ї якогось особливого значення. Загалом Полосухіні не втрачають жодної миті, щоб побути у родинному колі, приділити увагу діткам, позайматися якоюсь спільною справою. Як-от виготовити ялинкові прикраси: іграшки із лампочок, декоровані фігурними макаронами, ґудзичками та намистинками, бісером чи блискітками. Мама Яна розповідає, що у сім’ї надзвичайно цінують ручну роботу, особливо коли щось виготовляють діти. Сини, наприклад, люблять випилювати з фанери різні фігурки. Цю справу опановують на гуртку. От і до Нового року принесли батькам свої вироби. Вони милують око кожного, хто приходить до їхньої оселі.
Вдома Полосухіні прикрашають виключно живу ялинку. Так, захисники екології можуть заперечити. Мовляв, краще замінити її на штучну. Але ця родина переконана, що пластик, з якого виготовляють зелені красуні, – це набагато гірше, аніж спеціально вирощена та чіпована жива ялинка. До речі, на ялинці Полосухіних – і старі скляні кулі, і нові пластикові. А куди ж без Діда Мороза та Снігуроньки? Хоч вони ще радянського виробництва, але щороку займають почесне місце біля пишної красуні.
– Свого часу ми почепили на ялинку фігурки хатинки, автомобіля і маленької дитинки. І під Новий рік дізналися, що у нас буде Юля. Для мене це наскільки символічно, – каже Яна. – Появилася Юля, машина, будинок…
До речі, цьогоріч на ялинці Полосухіних теж є будиночок. Чому? Тут теж не без символіки. Діти підросли, Юля вже майже не малює на стінах, а тому сім’я мріє про ремонт.
Цей рік, кажуть Полосухіні, був для них не дуже легким. Однак опускати руки – це не про них. Не так давно почали вирощувати мікрогрін: пророщені з якісного насіння рослинки вживати, кажуть, дуже корисно, особливо у таку холодну пору, коли бракує зелені і вітамінів. Це чудова альтернатива таблеткам і зелене світло здоров’ю. Чого, власне, і бажають Полосухіні кожному у прийдешньому році.
Своїм новорічним настроєм та святковими емоціями поділилася з нами молода сім’я із села Мошурів на Тальнівщині. Назар та Альона Дідухи розповідають, що готуються до різдвяних свят заздалегідь. Символічно у День Святого Миколая разом із своїми хлопчиками 7-річним Олександром та 1,5-річним Павликом прикрашають ялинку та всю квартиру. Намагаються зробити для себе справжню дивовижну та казкову атмосферу свята. Обов’язково зелена красуня має сяяти вогниками, а в оселі відчуватися приємний запах цитрусів.
Маленькому Павликові подобається бавитися із новорічними гномами, які стоять біля ялинки, а також він дуже радіє яскравим вогникам на гірлянді. А от Саша написав листа до Діда Мороза та з нетерпіння чекає на замовлений подарунок.
Назар Олександрович працює водієм швидкої допомоги у місцевій лікарні, а Альона Вікторівна – майстер манікюру. Однак нині пані Альона перебуває у декретній відпустці, тому обслуговує своїх клієнтів зрідка. Жінка із захопленням розповідає про своє хобі, яким займається нині – це плетіння різдвяних вінків. Каже, що виготовляла такі віночки до новорічних свят, а потім продавала бажаючим через соціальні мережі. Наша співрозмовниця наголошує, що під час декрету намагається займатися різними справами, аби не сумувати та не заглиблюватися в буденність. Чоловік її в цьому завжди підтримує. Так вони разом організували власну справу – хімчистка меблів. Придбали для цього спеціальне обладнання і пропонують свої послуги.
Дідухи дуже цінують сімейний затишок, мають велику родину, з якою планують зустрічатися у різдвяні свята. Вітають всіх з Новим роком, бажають веселих свят та позитивного настрою.
Катерина КІХТЕНКО, Ольга ОСІЯНЕНКО, Ольга МОСКАЛЕНКО
