Вісті Черкащини 
Як велика родина Тальнівщини та Звенигородщини збирає «кошики перемоги»
Коли наближається Великдень, серце в тилу починає битися в унісон із пульсом передової. На теренах двох громад свято пахне не лише свіжою паскою, а й невтомною працею. Як небайдужі люди збирають «кошики перемоги», аби кожен боєць відчув смак дому, розповіла Валентина Труляєва – волонтерка з Кобиляк, чиї руки не знають спочинку, доки на фронті чекають на звістку з рідного краю.
М’ясний ресурс та логістика добра
Цьогорічні великодні гостинці для захисників – домашня турбота, упакована десятки ящиків. Фундаментом святкового меню стала щедрість місцевих господарів. Підприємець Володимир Мовчан закупив у Олексія Бойка 165,5 кілограмів свинини – три солідні напівтуші. А сам господар від себе додав ще понад шістнадцять кілограмів чистої м’якоті.
Аби цей вантаж вчасно потрапив на кухні, висадився справжній «десант» помічників. Роль логіста взяв на себе Василь Черевко, якого в окрузі знають як авторитетного ветлікаря. Він завантажив м’ясо й іншу продукцію та розвіз усе по селах. Коли ж пакунки були зібрані, підставив плече пан Михайло Глийовий, надавши автівку, щоб вони чимшвидше вирушили на фронт.
Реторт-пакети та пічні делікатеси
Волонтерський фронт розділили на кілька «цехів», де робота не вщухає ні на мить. У Кобиляках та Лісовому команда Валентини Труляєвої разом із групою Оксани Бабак готують сучасні обіди для «скидів». Усе фасують у реторт-пакети. Такий формат на фронті цінують найбільше, бо це зручно і по-домашньому смачно. У меню – борщі, розсольники, каші й голубці. А щоб хлопці на позиціях відчули свято, господині напекли гору рогаликів та духмяних коржиків. Свою частку м’яса на ситні каші переробила і Марина Кулінська.
У Софіївці та Ризиному робота кипить навколо традицій. Ірина Надюк власноруч готує тушенину й домашній холодець. Окрім м’ясних наїдків, села завантажили ящики кавою, чаєм та цілими оберемками печива й солодощів. Кожен – привіт із мирного життя, де про бійців пам’ятають щохвилини.
П’ять напрямків – одна мета
Масштаби допомоги справді вражають: рахунок іде на десятки щільно укомплектованих ящиків. До сортування та розподілу вантажів долучилася Марина Бондаренко зі своїми «Невтомними». Через їхні руки пройшло близько двадцяти коробок, наповнених домашнім затишком. Валентина Труляєва каже, що цьогорічна логістична карта охоплює найгарячіші точки, де сьогодні вирішується доля країни.
Смачні вітання від земляків прямують на Донеччину, зокрема до Краматорська, та на Харківщину – у район Ізюма. Не забули волонтери й про Запорізький напрямок, де допомогу отримають одразу два підрозділи. Окремий вантаж рушив на Сумщину. Там на «кошики перемоги» дуже чекають наші танкісти. Маршрути різні, а мета одна: аби кожен захисник відчув, що за його спиною стоїть велика й небайдужа родина.
Останній штрих перед дорогою
Сьогодні робота в селах виходить на фінішну пряму. Поки одні вакуумують останні партії домашніх котлет, пані Валентина готується розпалювати піч. Попереду – найвідповідальніше: випікання пасок та пухких булочок. Вони останніми доповнять святкові ящики, аби доїхати до адресатів ще свіжими.
«Ми передаємо гостинці не кошиками, а цілими вантажівками, бо потреб на фронті багато, – каже волонтерка. – Кожна коробка – наш теплий привіт із дому. Хочемо, щоб хлопці відчули: ми поруч, молимося за них і чекаємо».
Завдяки спільним зусиллям благодійників та господарів, Великдень на фронті матиме присмак рідної землі. Тієї самої, яку наші захисники боронять щохвилини.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
