Вісті Черкащини Як святкували День української хустки в одному з Тальнівських ліцеїв
7 грудня, коли світ огортає легкий морозець, українська хустка, мов сонячний промінчик, зігріває серця. Вона – не просто шматочок тканини, а оберіг, що з покоління в покоління несе мудрість предків і любов до рідної землі. У Тальнівському академічному ліцеї «Ерудит» цей день став особливим, наповненим яскравими візерунками, теплим спілкуванням і незабутніми емоціями. Про це нам розповіла педагог-організатор Валентина Даниленко.
«Є два крила, що несуть нас у висоти української культури: вишиванка і хустка. Перша розкриває перед нами візерунки нашої душі, а друга – голос предків, – зазначає Валентина Михайлівна. – Це не лише елемент костюма, а й символ нашої національної самобутності».
Додамо від себе: хустка спрадавна – один з головних символів української культури. Не просто аксесуар, а хранителька старовинних традицій. Вона уособлює любов, вірність, прихильність, прощання й скорботу, слугуючи оберегом та невіддільною частиною багатьох обрядів.
Хустка завжди вражала своєю красою. Фантастичні квіти, казкові орнаменти, тонкі сюжети й багатство кольорів надають їй унікальності. Вона усміхається волошками, гвоздичками, барвінком і мальвами; загадково мерехтить орнаментами й передає душу українського народу. Хустка – вузлик з вечерею для хрещених, подарунок нареченому, прикраса для хлібини чи дитячої колиски. Супроводжує нас у буденності й святах, підкреслює перше побачення чи стає окрасою родинного застілля.
Для українок вона завжди мала особливе значення. У дівчат – стрічки та віночки, а заміжня жінка вже носила хустку, яка ставала її оберегом, символом родини й домашнього затишку, потужним знаком жіночності й материнства.
«Напередодні свята ліцейна родина об’єдналася у святковому колі. Малята з першого класу, на чолі з чарівною вчителькою Лесею Іванівною Штолько, вперше відчули себе справжніми дослідниками, влаштувавши фотосесію в затишних куточках нашого краєзнавчо-етнографічного музею, де кожна хустка промовляла до них мовою історії, – розповідає пані Валентина. – Створений з любов’ю Ларисою Іванівною Шишковою, він став для першокласників справжньою казкою. Приміряючи традиційні хустки та відчуваючи себе маленькими дослідниками минулого, дівчатка із захопленням поринали в атмосферу українського побуту».
Старшокласниці, об’єднавшись у своєрідний творчий колектив, теж створили фотогалерею, що передає чарівність української культури. Біля вишитого рушника, печі й старовинного верстата, з коромислом і без нього позували дівчата. Кожна хустка та вишиванка на них розкривали історію українського костюма, наповнюючи фотографії щирими емоціями й глибиною.
«Свято досягло свого вінця в ту мить, коли всі ми зібралися на ґанку школи для спільного фото, – підкреслює Валентина Даниленко. – Цей кадр став незабутнім спогадом, що назавжди залишиться в наших серцях. У ньому відчуваються тепла енергетика й затишок родинного свята, де магія української хустки об’єднала нас, учениць та вчительок, у єдине ціле».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
