Як рятується від буденності молода жінка з Лащової, що на Тальнівщині

Кажуть, що у кожної людини є свій творчий потенціал. Головне, його відчути і розвинути. Про те, що має талант до рукоділля 43-річна Наталія Жерелюк зрозуміла недавно. Якось, вибираючи доньці сумочку ручної роботи, сама зацікавилася цим видом хенд-мейду. Оксана додала азарту: «Мамо, хіба таку сумочку ти сама не пошила б?!» Відтоді у вільний час пані Наталія почала борознити простори Інтернету у пошуках майстер-класів та уроків з пошиття сумочок. Потім зацікавилася матеріалом, аксесуарами, необхідними для роботи. Благо, що старенька ручна швейна машинка перейшла в спадок від мами. На ній пошила свою першу невеличку косметичку – з яскраво-червоного шкірозамінника та подарувала сестрі. Та була безмежно рада подарунку – він наче спеціально для неї, у її улюбленому кольорі.

Особливого потягу до рукоділля Наталія Петрівна ніколи не відчувала. Зізнається, що шити на швейній машинці її навчила тітка, казала, що з неї вийде непогана швачка. То було ще в дитинстві. Навчилася й спицями орудувати: зв’язала дві пари носків і зрозуміла – не моє. Щоправда, навчила в’язати маму та свекруху. Потім деякий час, коли старша донька займалася декупажем, присіла на виготовлення новорічних іграшок та ялинкових прикрас. Було таке, що їх навіть на виставки народної творчості забирали в Тальне. До речі, Наталія Петрівна у весь час пропрацювала вчителем початкових класів Лащівської загальноосвітньої школи. А тут без творчості, зрозуміло, не обійтися.

–Навіть гадки не мала, що колись шитиму такі речі. Напевне, до цього у мене не було часу на захоплення. Робота, діти, городи, закрутки, господарство – як в селі. А тепер доньки повиростали, школу в селі закрили. А потенціал творчий треба ж кудись дівати? Так і з’явилося моє захоплення. Про те, щоб перетворити його в спосіб заробітку, я не думала, хоча декілька сумочок у мене купили на подарунок. Для своїх робіт я створила сторінку в Інстаграм. А то, в основному, дарую своїм рідним та друзям. Це так приємно бачити, як твоя сумочка комусь приносить радість. Моє захоплення для мене – це ліки від буденності і спосіб самовираження, – каже жінка.

Чоловік Юрій (про нього ми теж недавно писали в газеті) сам має творчу натуру – він займається різьбою по дереву – всіляко підтримує дружину. Він став меценатом її перших робіт: купив сучасну електричну швейну машинку та матеріали для роботи. Доньки – перші порадниці, підкажуть, що в тренді, як краще декорувати виріб, яку модель обрати.

Жінка працює лише з тканинною, для шкіри треба спеціальне обладнання. Тканину, наповнювачі (дублерин, флізелін), фермуари (застібки), елементи декору замовляє через Інтернет, і коли приходить натхнення, створює красу. Спочатку дуже хвилювалася, коли шила перші сумочки, цей процес вимагав максимальної концентрації уваги та значної енергії. Здавалося, що всі і все заважають, навіть телевізор вимикала. А зараз, коли руку вже набила, процес пошиття приносить одне задоволення, зізнається пані Наталія. Головне, щоб настрій був хороший і відчути клієнтку, яка носитиме сумочку. Сумочки замовляють у пані Наталії, в основному, вечірні чи до святкових суконь, хоча бувають і повсякденні. Адже сумочка – це стильний аксесуар, який надає завершеності жіночому образу.

Ліна ЯЛОВСЬКА