«Як прорве – в кого воду брати?»

► 80-річний тальнівець може залишитись без води

До редакції газети «Новий Дзвін» звернувся депутат Тальнівської міської ради Віталій Накопюк. Розповів, що до нього зателефонував житель Тального Станіслав Тикоцький з проханням допомогти. Старенький чоловік, якому далеко за 80 років, хвилюється, що може залишитися без води, оскільки труби нині діючого водогону дуже зношені, а можливості підвести воду від колодязя, що лежить дорогою до оселі Станіслава Полікарповича немає, він приватизований.
– Він звернувся до мене, – каже телефоном Віталій Іванович. – Колись працював у нас зварником. Старенький, уже за 80 років. Каже: на дорозі колодязь цей є, він приватизований, хазяїн поставив замок і не пускає до нього. Та я не вірив, що таке може бути! Передзвонив у «Водоканал» до Володимира Гречки, він каже: «Так, є така ситуація». Запитав, як же колодязь від водопроводу могли приватизувати? «Сам не знаю, як», – сказав Гречка.
Оселя Станіслава Полікарповича, що по пров. Шкільному, 25, розташована глибоко посеред сусідських дворів. До воріт веде кількадесят метрова не заасфальтована дорога. На ній – колодязь, люк заварений. Опираючись на дві палиці, дідусь виходить мені назустріч. Розповідає, показуючи на двори, що знаходяться нижче від дороги, що раніше там не було настільки інтенсивно забудовано, тому у 70-х роках, коли вели воду до оселі, навіть не задумувався, що доведеться через роки зіткнутися з проблемою водопостачання.
– Як вели воду, то приєдналися до центральної труби, нам міська рада дозволила, сказали: «Робіть, хлопці. А як що, то тоді одріжетесь, а тут підключитесь, щоб не лізти у теплотрасу та провода», – дідусь показує рукою на люк, що наглухо заварений. – Тепер та труба, якою до нас вода іде, дає про себе знати, 7 дірок у ній було. А колодязь цей зроблений ще у 70-х роках.

Станіслав Полікарпович розповів, що минулого року вирішили разом із сусідами (а це ще 3 домоволодіння) прокопати траншею від його двору до колодязя, що зараз заварений, і підключитися до водогону звідси. Вирішили – зробили: поклали пластикову трубу.
– Ми тільки набрали, щоб подивитися, чи ніде не тече. Щоб підключитися, ні в кого не питали. А в кого мені питати, якщо він в мене на дорозі! – бідкається чоловік. – Сусідка найшла людей, поставили одну клямку, другу. А наші труби взяли поодрізали. До колодязя під’єднана тільки ця жінка, каже, що все законно, приватизовано, а хто давав дозвіл? В мене на вулиці колодязь і я не маю права, що робити? У «Водоканалі» кажуть: «У вас тут спірне питання». Підлатали трубу, зараз з водою, але як прорве – в кого воду брати? Нема в кого, в усіх лічильники стоять.

Аби почути іншу сторону, телефоную до сусідки Тикоцького, Ольги Кравченко:
– Коли ми купили цей будинок, – пояснює жінка, – вода тут була не оформлена, ми зробили документи. Ніхто нічого нам не казав, що десь там і колись разом будували на дорозі колодязь. До певного періоду. Нас удома більше нема, ніж є: чоловік за кордоном, я у Києві працюю. Зробили все тоді, коли нас вдома не було. «Водоканал» їм дозволу не давав. І вони не оформляли цю воду, от в чому питання. На 4-х хазяїв тягнули і не оформляли. Ми прожили тут майже 15 років, до цього ніхто нічого не казав, а тут раптом рішили і постановили. А завтра прийдуть: «А знаєш, оце твоєї пів хати – це моя». Вони підключилися, користувалися водою 2 місяці, а приїхав чоловік мій з-за кордону, то відключили їх. Як тільки приїде «Водоканал» і дозволить, будь ласка, ми нічого не матимемо проти. Це абсурдна ситуація, її можна було вирішити зовсім інакше.
Ольга Кравченко 15 травня 2019 року звернулася до КП «Водоканал» письмово з проханням, аби створили комісію та вивчили дане питання. На той момент у «Водоканалі» вже лежала заява від сусідів (всього 4 будинки) на отримання дозволу на заміну стального водогону на пластикову трубу у зв’язку з тим, що постійно виникають пориви. Заява погоджена не була.

– Якщо подивитися глобальніше, дідусь не в найгіршій ситуації, – коментує Володимир Гречка, керівник КП «Водоканал». – Бригада виїжджала на місце, привезла результат: у дідуся є вода, все нормально, але він переживає, що труби стальні і їх почне рвати. Але труби такі майже по всьому місту, їх 68%. Але там є конфлікт між сусідами. Люди просто вирішили: «А давай сюди кинемо пластикову трубу». На сьогоднішній день я бачу 2 шляхи вирішення: або Кравченко дає письмову згоду на підключення до її водогону, якщо ні, ми виготовляємо техумови для підключення в іншому місці. Але щоб підключити новий водогін, нам треба відключити старий. Бо можуть користуватися і від цього колодязя, і від старої системи, аж поки та не згниє, і тим самим, красти воду у підприємства. Якщо згоди не дійдуть, то від центральної гілки треба робити окрему врізку.

Ольга ОСІЯНЕНКО