Як один з ліцеїв Тального об’єднує серця заради захисників
«Маленький ліцей – велике серце». Під таким девізом Тальнівський економіко-математичний ліцей згуртувався, щоб постійно підтримувати захисників. Учні, вчителі та небайдужі мешканці міста стали частиною цієї справи, об’єднавши свої зусилля на допомогу українським воїнам.
Нещодавно в закладі пройшла тепла зустріч з Олександром Васильовичем Дорошем, батьком восьмикласниці, який приїхав у коротку відпустку з передової. Він привіз ліцеєві прапор своєї 44-ї механізованої бригади – символ підтримки й зв’язку з тими, хто зараз на передовій. На запитання вчительки Владислави Доманіцької про те, яка допомога потрібна, Олександр відповів, що найнеобхідніше – це медикаменти, теплі шкарпетки й сухі снеки.
Учні й учителі одразу взялися до справи: закупили ліки на 5 тисяч гривень, зібрали печиво, каву та чай. Білашківська гімназія долучилася, передавши окопні свічки, а небайдужі містяни принесли шкарпетки. Зібравши все необхідне, Олександр повернувся на передову, узявши із собою часточку тепла рідного міста.
У закладі не забули й про свого колишнього учня Владислава Крикунова, який служить в «Азові». Він – медаліст, випускник КПІ, добровольцем вирушив на фронт. Дізнавшись, що його бригада потребує коштів на автомобіль, діти зібрали 10 тисяч гривень і підготували п’ять ящиків з допомогою: снеки, згущене молоко, горіхи, теплі шкарпетки й устілки. Один з учнів навіть приніс нові теплі чоботи. До цих речей додали листи, малюнки й обереги, які учні виготовляють власноруч.
За словами Владислави Валеріанівни Доманіцької, попри невелику кількість учнів та вчителів, у ліцеї постійно організовують допомогу для бійців, надсилаючи все необхідне. Оскільки в них немає можливості проводити благодійні ярмарки, то складаються грошима, продуктами й речами.
Щирі слова підтримки, малюнки й обереги знову стали символами допомоги тим, хто без вагань віддає себе на захист нашої України. Це не просто предмети, а послання з дому, на яких тримаються наші сила, віра й надія. Хоч відстань велика, серце ліцею б’ється в унісон з українськими звитяжцями.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА