Вісті Черкащини Як, на думку педагогині з Тального, навчає Нова українська школа
Життя – це постійна вервечка змін. Разом з ними в усіх сферах життя стають іншими всі люди. Виклики часу в освітній царині зумовили перехід від так званої «старої» школи до НУШ, у якій дітям хочеться навчатися. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать не боятися її висловлювати, критично мислити й бути відповідальними громадянами України. Добре, коли перші шкільні кроки вони роблять в атмосфері доброзичливості й зацікавленості. Саме тому вчителі початкової й середньої ланок з піднесенням відкривають школярикам новий захопливий світ Знань.
Про переваги й недоліки Нової української школи розповіла вчителька початкових класів Тальнівської школи №2 Тетяна Баглай. У 2024 році вона випустила перших НУШенят, тому про це знає не з чужих вуст, а з власного досвіду.
«Перших набагато більше, хоча в кожного вчителя своє бачення, – каже педагогиня. – НУШ – це новий підхід до учня, тому змінюватися потрібно не лише вчителям, а й батькам. Пам’ятаймо: у вихованні дітей ми союзники, а не суперники. Одна з головних засад нової школи – зосередження уваги учнів на процесі здобуття знань, а не на оцінках. Успішність кожного з них – особиста інформація, хоча батьки й досі не можуть звикнути до того, що їх немає. Буває, що й школярі не розуміють, навіщо їм вивчати напам’ять вірш чи гарно написати, якщо за це немає оцінки. Тому вважаю, що якось відзначити їхні досягнення необхідно: чи то наліпками, чи позначками. Дитина може сама оцінити результати своєї роботи. Педагоги спрямовують учнів: «Зафарбуй кружечок червоним кольором, якщо в тебе все легко вдалося і вийшло чудово»; «Жовтим, якщо відчував невеликі труднощі, але в тебе все вийде»; «Зеленим, якщо тобі було досить важко, але в тебе обов’язково все вийде». Дітям це подобається, адже оцінюють себе самі. Усе ж деякі, не зважаючи на недоліки своєї роботи й труднощі, ставлять собі високу оцінку».
Зі слів Тетяни Олександрівни дізнаємося, що НУШ дозволяє вчителеві самостійно добирати види робіт на уроках, використовувати всякі засоби й методи навчання. Це певною мірою не обмежує вчителів у творчому підході до викладання. На уроках вони, зокрема, широко використовують ігрові технології, у тому числі й на повітрі. Ще Василь Сухомлинський стверджував: «Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості й цікавості». Незалежно від рівня підготовки школярі полюбляють роботу в парах та групах. Це сприяє розвитку їхніх мислення й мовлення. Дітки навчаються домовлятися, допомагати й підтримувати одне одного.
«Не можна не згадати про осучаснення освітнього простору, – говорить учителька. – У школах з’явилися ламінатори, ноутбуки, принтери, телевізори. Наочні зображення мотивують школярів до навчання, допомагають краще запам’ятовувати новий матеріал. Особливо цікавий для дітей інтегрований курс «Я досліджую світ», який передбачає включення у практику виконання різноманітних завдань дослідницького характеру».
За всіх часів навчальні Програми викликали у вчительства багато зауважень. «А як тепер?» – запитуємо в пані Тетяни. «У Програмі з математики зменшила б кількість логічних задач. Українську мову розділила б на два предмети: письмо й читання. Вважаю, що 7 уроків «ЯДС» на тиждень забагато. Достатньо було і 5-ти, а 2 години додати до Програм з української мови чи математики, – каже вона й додає: – Хочеться, щоб МОН спростило вимоги до вчителів. Велика завантаженість – підготовка до уроків, перевірка зошитів, ведення шкільної документації – призводить до професійного вигоряння».
Додамо від себе: доки живуть на світі учні й учителі, доти світ перебуватиме в постійному розвитку, що веде до оновлення, духовного збагачення й моральної досконалості.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
