Вісті Черкащини 
Як мама з Тальнівщини виховує 5-х дітей, серед яких є військовослужбовець
Оксана Тараненко, що проживає в Мошурові на Тальнівщині, має 43 роки, мати 5-ти дітей: Світлані – 26 років, Максиму – 22 роки, Артему – 17 років, Ірі – 14 років, Віці – 10 років. Свою долю знайшла у 1998 році, працювала в городній бригаді, нинішній чоловік Василь Тараненко підвозив воду на поле, познайомилися, а згодом одружилися і вже 26 років ідуть по життю разом. Зараз працює на польових роботах в Чехії.
Мама! Чи є в світі слово більш прекрасне й ніжне? У мами добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчуттєвіше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. Найщасливіша та мати, у якої щасливі діти.
Найстарша донька Світлана. Її дорослість виявлялася ще в дитинстві, бо проявляла дисциплінованість, відповідальність, обов`язки виконувала сумлінно, їй навіть у 9-річному віці доручали бавити маленького Артемчика. Батьки знали, що буде все добре. Ще з 5-го класу мріяла стати перукарем. Її цілеспрямованість дали можливість опанувати цю професію, навчаючись півтора року у Черкаському ПТУ . І зараз навіть, перебуваючи у Польщі, має постійних клієнтів. А ще вона прекрасний спеціаліст з манікюру та має медичну освіту- помічник стоматолога. По життю іде самостійно. Ось така вона успішна донька у своєї матусі. Усім завдячує їй, рідненькій.
Найбільшою гордістю родини є Максим, якому 22 роки. Він закінчив Уманське училище №9 і здобув спеціальність муляр, лицювальник-плиточник і майже рік працював у Польщі. Але 2020 року вирішив приїхати в Україну і піти на строкову службу разом зі своїми однолітками. Цей син у батьків – справжній патріот своєї країни, бо пішов захищати Східну Україну від ворогів. А коли почалось повномасштабне вторгнення, то він продовжував обороняти Вітчизну. За свою відмінну доблесну службу у лавах ЗСУ має 4 нагороди– «Ветеран війни», «Знак пошани», «За оборону України». «Золотий Хрест».
–Незважаючи на тяжкі бойові травми, Максим ніколи не падає духом, великий жартівник, заповзятливий рибалка, – згадує мама Оксана про сина.
Третім на світ появився Артем. Ще змалку проявляв цікавість до нової техніки, особливо сучасної з комп`ютерами, тому після закінчення Мошурівської школи вирішив навчатися у Буцькому ПТУ №31 на тракториста, комбайнера. Вже закінчив 1-й курс, проходив практику в Мошурові на сільськогосподарському підприємстві Василя Лещенка. А після закінчення цього навчального закладу матиме права категорії А і Б.
–Спокійний, врівноважений, повна протилежність Максиму, любить співати і їздити, – так характеризує свого сина мама Оксана.
Найменші дівчатка Іра і Віка навчаються у Мошурівській школі. Теж між собою різні. Старша, непосидюча, завжди в русі, у якихось справах, як Максим, а менша, як Артем, спокійна, повільна. Але вже вміє робити вибір, знає, що їй у житті потрібно більше. Багато мовчить, але товариська, на контрольній може віддати ручку комусь з однокласників, хоч не має запасної. Любить їздити на велосипеді та ходити з Максимом на рибалку. Така вона, Віка, подільчива і щира, цікава і неповторна.
Ось такі ростуть дітки в цій сім`ї, добрі, привітні, дружні. А в очах мами виблискує любов і гордість за своїх дітей!
–Виховання дитини – не приємна забава, а робота, в яку потрібно вкласти зусилля безсонних ночей, капітал тяжких переживань і безліч роздумів… – так писав польський лікар, педагог, письменник Януш Корчак.
І це дійсно так. Виховання дітей – це насамперед велика праця. Тож любіть, поважайте, шануйте своїх матерів, завжди допомагайте. Вам, наші любі матусі, щастя земного, здоров’я міцного, нехай горе оминає родини Ваші, а Матір Божа Вас оберігає.
Марія БІРЧЕНКО
