Вісті Черкащини Як художниця з Тального створювала герб рідного краю: історія, що не вписується в шаблони
Усе почалося з того, що Надію Маляренко покликали не творити, а … вибирати. Несподівано, без пояснень. Вона опинилася в складі журі конкурсу на створення офіційної символіки Тальнівської громади, хоча сама про нього нічого не чула. «Чого мене тоді запросили, – зізнається, – я вже там і дізналась».
На розсуд комісії тоді було подано два варіанти гербів немісцевих авторів. Комп’ютерна графіка, чіткі лінії, кольори – усе ніби й правильно, та щось не співалося з Тальнівщиною. «Грубе воно якесь було, – пригадує Надія Володимирівна, – не наше. Кольори не ті, зміст не той. Один узагалі відмовився щось переробляти, другий трохи підправив, та все одно не чіпляло».
І саме в той момент, коли творчий процес, здавалося б, зайшов у глухий кут, історик і музейниця Світлана Проценко промовила доленосну фразу: «Надю, а чого ти не візьмешся?» Так зародилася ідея, яка згодом втілилася у герб, що нині гордо символізує громаду.
Від руки – до символу громади
«Я не володіла комп’ютером, – говорить творчиня, – то малювала все від руки». Почала з ескізів – п’ять чи шість варіантів. Усі різні. Не копії, не повторення. Те, що хотілося сказати про землю, на якій виросла.
Форма герба – класичний іспанський щит. Його Надія умовно поділила на три частини. Синій, жовтий, зелений – кольори не з палітри модних трендів, а з ландшафту та історії краю. На синьому – сонце, символ вищої сили, світла, життя. На жовтому — трипільська тарілка. Не візерунок, а концентрат знань, які людство ще не розшифрувало до кінця: «Там і ДНК, і чоловік із жінкою, і закони Всесвіту. Дуже багато там». А на зеленому – козацький хрест, форма якого закладена в основах християнства, воїнства, і взагалі самого світобудування. «Хрест – це побудова людини та Всесвіту, – пояснює авторка. – На ньому все тримається».
Картуш – декоративне обрамлення герба – став окремою симфонією. Угорі – розкрита книга знань, поруч – сонце. По боках – рослинні символи: соняшники (громада), калина (чистота роду), колоски (життя), дубове листя (чоловіча сила). Кожен елемент – на своєму місці, має сенс, глибину й підтекст.
Історія створення крок за кроком
Надія Маляренко працювала в тісному тандемі з директоркою Тальнівського музею історії Світланою Проценко. Її знання, досвід та наукове чуття стали незамінною опорою: від вибору форми щита й геральдичних рішень до технічних деталей.
Матеріали використали найпростіші: кольоровий папір, срібляста фольга, ножиці й клей. «Я вирізала основу – три кольори, наклеїла на фон, а потім додала символи. Отак і склалося все докупи», – згадує майстриня. Ця кропітка ручна робота, де кожен елемент мав значення, згодом пройшла комп’ютерну обробку й отримала завершений, професійний вигляд. Світлана Євгеніївна відсканувала остаточний варіант й адаптувала його для подачі. Так проєкт набув завершення.
Трипільська глибина, козацька сила
Натхненням слугувала сама земля. Трипільська культура, яку вивчають археологи, – не архаїка, а основа. «Ми від неї не відмовимось, бо це наше, – каже Надія.– Козацький хрест – не лише згадка про славне минуле, а й нагадування про те, що народ український боронить себе і весь світ, коли треба».
Усе, укладене в герб, працює як нерозривна система символів, які ще тільки належить до кінця осмислити. Бо, як каже авторка, «процеси навколо – наполовину таємні, і не кожен зможе їх розшифрувати».
Людина, яка чує час
Надія Маляренко – не з тих, хто творить шаблони. Вона – як вода, що пам’ятає джерело, як тиша, у якій народжуються знаки. Не клеїла герб, а збирала його, ніби слухала. Як землю навесні. Як вітер у жнива. У кожній лінії – дотик часу, у кожному символі – подих громади, що знає свої витоки й не боїться йти вперед.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
