Вісті Черкащини «Як досягти освітнього лідерства»: досвід Тальнівського академічного ліцею очима директорки
Тальнівський економіко-математичний ліцей (нині академічний) увійшов до десятки найкращих закладів Черкащини за результатами НМТ-2025 серед 269 шкіл області. У чому секрет успіху, які принципи допомагають тримати високу планку та що для директорки Валентини Тресницької означає ліцей – у нашій розмові.
–Що для Вас важливо при виборі викладачів і як Ви мотивуєте їх залишатися частиною ліцею?
–Наш заклад створений на базі Тальнівського будівельно-економічного коледжу з ініціативи його тодішнього директора Івана Григоровича Куяна – знаного в області та далеко за її межами освітянина. На той час я очолювала економічне відділення, і мені довірили формування педагогічного складу з найкращих викладачів коледжу. Так у нас і сформувався колектив однодумців – небайдужих, працелюбних, закоханих у свою справу людей. За 25 років роботи команда змінювалася, але її ядро залишилося сталим. Ми постійно працюємо над оновленням і зміцненням колективу. Пишаюся, що серед викладачів – дві наші випускниці, які закінчили навчання із золотою медаллю.
–Чи орієнтований ліцей на відбір лише сильних учнів, чи створює умови для розвитку кожного?
–Навчальний заклад створювався обласною державною адміністрацією як простір для обдарованих дітей. Тому ми формували учнівський контингент із мотиваваних та залюблених у навчання учнів. Протягом 19 років вступ відбувався на конкурсній основі, а з 2020 року – за заявами батьків або опікунів. Та й нині нас переважно обирають учні, що прагнуть знань.
Від перших днів роботи ми будували співпрацю між педагогами, учнями й родинами. Батьки в нас не гості, а рівноправні партнери. Ми активно залучаємо їх до освітнього процесу. Вони проводять уроки, беруть участь у виховних годинах та спортивних заходах. Уже під час знайомства домовляємося про спільну роботу – і більшість батьків охоче долучається.
–Які особливі методики навчання застосовуються у ліцеї і чим вони відрізняються від стандартних шкільних уроків?
–Ми не використовуємо жодних особливих методик. Працюємо так, як і більшість педагогів. Наш головний принцип: урок – це святе. Його не можна ігнорувати ні учням, ні вчителям, ні батькам. Ми навчаємо дітей здобувати знання, залучаємо їх до проведення занять, вимагаємо результатів. Оцінюємо здобутки за загальноприйнятими критеріями – не за слухняність чи дисципліну. Нестандартні уроки також проводимо, але вони – не основа навчального процесу. Шоу може зацікавити, але знання приходять лише через системну працю: на уроці, вдома, в інтернеті. На жаль, сьогодні чимало учнів і батьків не поділяють цієї позиції. Декого влаштовує, що дитина йде до навчального закладу лише поспілкуватися з друзями.
–Як ліцей підтримує учнів з різним рівнем підготовки та стимулює їх до розвитку?
–Ми вивчаємо особливості кожного учня, допомагаємо подолати освітні втрати, проводимо індивідуальні й групові консультації та додаткові заняття. Орієнтуємося на сильніших, а слабшим допомагаємо. Головне тут – небайдужість усіх учасників освітнього процесу. Кожен учитель такі заняття проводить за графіком. Ліцеїсти мають можливість працювати в секціях наукового товариства «Ерудит». Кращі результати ми бачимо на конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт. Це великий досвід для всіх учнів і вчителів.
–Які програми розвитку та підтримки існують для вчителів?
–Такі ж, як і для шкільних педагогів. Фонду матеріального стимулювання немає. Є добре слово, підтримка, допомога, а за кращі досягнення – грамота чи подяка від адміністрації, відділу освіти, управління тощо. Роботу вчителя оцінюємо під час атестації, присвоюючи категорію та звання. Чи всі задоволені підтримкою? Ні. Принцип відбору претендентів на подяку чи грамоту – «Кожній свашці по ковбасці» – не стимулює до розвитку.
–Як ліцей мотивує учнів до досягнень, не обмежуючись лише оцінками?
– Учнів мотивують сім’я, педагоги й суспільство. Якщо вдома панує атмосфера підтримки, довіри й вимогливості, тоді дитина розуміє, що її навчання впливає на вступ до вишу та майбутню професію. Сучасна освіта вимагає від учителя вміння зацікавити й мотивувати, але це – спільне завдання всього суспільства. Важливо зберігати баланс між «хочу», «можу» й «треба».
Ще працюючи вчителькою початкової школи, я почула від батька одного з учнів: «Не всі добре живуть, хто добре вчиться». Це ілюструє, наскільки важлива суспільна підтримка талановитих і працьовитих. Майбутнє держави від цього залежить. Якщо вона не зводитиме школи, будуватиме тюрми. То давня істина. Тому ми маємо створювати середовище, де цінуються знання, праця й талант; це надихає як учнів, так і вчителів.
–Які чинники найбільше впливають на успішність учнів: методика, учитель, мотивація, підтримка батьків чи щось інше?
–Кожен учень – це окрема особистість, самостійний світ. У кожного – своя мотивація. На неї впливають і батьки, і педагоги, й однокласники, і друзі, і багато інших чинників. Коли я сама була ученицею, моїх ровесників вражало видовище на щебеневому заводі, де люди пхали вагонетки з каменем до дробильного цеху. Ми розуміли: якщо не навчатися, то доведеться тяжко працювати, без освіти і перспектив. Платного навчання тоді офіційно не було.
–Що робить ліцей особливим для вас як директора?
–Для мене цей заклад – лебедина пісня, справа життя. Я вклала сюди не лише працю, а й душу. Створення ліцею було викликом, а щоденна робота – шлях витримки й натхнення. Випускники пам’ятають нас, надсилають вітання з нагоди дня народження закладу, навідуються, приводять своїх дітей. Таких багато. Хоча, можливо, були й незадоволені, кого ми необачно образили чи не змогли зрозуміти…
–Яку роль відіграють батьки та місцева громада у формуванні успішного освітнього середовища?
–Батьки – рівноправні учасники освітнього процесу, а в нашому закладі – ще й меценати. У нас діє благодійний фонд, сформований з їхніх внесків. Ці кошти спрямовуємо на розвиток матеріальної бази, проведення поточних ремонтів, створення комфортних умов для учнів. Тальнівська громада нас підтримує, забезпечує необхідним, а найприємніше – надала можливість продовжити роботу в новому статусі академічного ліцею. Ми щиро вдячні депутатам міської ради та міському голові Василеві Сідьку.
–Які «маленькі секрети», можливо непомітні зовні, сприяють успіху ліцею?
–Ми всі – як одна дружна сім’я: разом працюємо, вчимося, відпочиваємо. Кожного бачимо і чуємо, робимо зауваження й хвалимо. Якщо стається біда, то підтримуємо і допомагаємо. Саме ця атмосфера довіри, турботи й спільності – наш маленький секрет успіху.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
