Вісті Черкащини 
Як декретне захоплення дівчини з Тального переросло у справу, сповнену душі й натхнення
Усе почалося з бажання подарувати своєму синові щось особливе. На сьомому місяці вагітності Анна Мельниченко з Тального більшість часу проводила вдома – і саме тоді в її житті з’явилася нитка, що згодом переросла у справу душі.
– Я просто захотіла зв’язати для сина іграшку, – пригадує Анна. – Першим став ведмедик. Я шукала схеми в інтернеті, дивилася відео, бо востаннє тримала гачок ще в п’ятому класі на трудовому навчанні.
Та звичайна спроба створити щось своїми руками переросла у справжнє захоплення. Уже після першої іграшки Анна замовила матеріали й узялася за масштабніший виріб – кардиган. Навчалася повністю самостійно, кілька разів перев’язувала, помилялася, але не здавалася. Залишки пряжі використала, щоб зробити такий самий кардиган для сина – так з’явився їхній перший «family look», який став символом початку чогось більшого.
– Тоді я зрозуміла, що хочу в’язати не лише для себе, – каже майстриня.
В’язання, що народжує тепло
Сьогодні наша співрозмовниця найчастіше створює кардигани – теплі, м’які, ніби обійми, зроблені з любов’ю. Вона експериментує з узорами, кольорами, фактурами, та найбільше тяжіє до ніжних пастельних відтінків і плюшевої пряжі.
– Люблю поєднання м’яких, спокійних кольорів. Вони створюють відчуття затишку й спокою – саме те, чого так часто не вистачає у швидкому світі, – пояснює вона.
На один виріб майстриня витрачає від одного до чотирьох днів, залежно від складності. Найчастіше працює тоді, коли засинає малюк. Каже, що кожен етап процесу має свій шарм: на початку – це передчуття, підбір кольорів, а в кінці – задоволення від результату.
– Коли бачиш готову річ, думаєш: «Оце я молодець!» – усміхається Анна.
Від хобі до маленької справи
В’язання для неї вже давно стало більше, ніж просто хобі. Її перший кардиган одразу привернув увагу знайомих – почали з’являтися замовлення, а з ними й перші відгуки, які лише додали натхнення.
– Люди дивуються, бо така робота потребує терпіння й уваги до деталей. Коли чую, що мої речі виглядають професійно, це додає впевненості, – розповідає умілиця.
Вона не зупиняється на досягнутому: пробує нові техніки, вдосконалює свої вміння, мріє про власний бренд і колекцію одягу, у якій кожна річ буде не просто гарною, а й душевною.
Турбота про кожну річ
В’язальниця дбайливо ставиться до своїх виробів і радить, як зберегти їх у первісному вигляді.
– Якщо прати в машинці – лише на делікатному режимі, при температурі до 30°, з мінімальними обертами. Але найкраще – ручне прання. Не викручувати, не сушити у підвішеному стані, а зберігати складеним, – ділиться вона.
Мрії й натхнення
Попри вже чималу кількість створеного, у голові майстрині – нові ідеї. Вона мріє створити «family look» для мами й доньки, а ще – зв’язати щось особливе для свого чотирилапого улюбленця.
– Головне – не боятися почати, – каже Анна. – У всіх спочатку виходить криво. Я теж не раз розпускала нитки, але кожен новий виріб приносив упевненість і натхнення.
У кожній петлі – частинка її душі, кожен кардиган – як історія, сплетена з тепла, любові й турботи. І, здається, це лише початок великої творчої дороги Анни Мельниченко – талановитої дівчини з Тального, яка вміє зі звичайних ниток створювати справжнє диво.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
