Вісті Черкащини Як це бути мамою двох синочків, розповіла вихователька з Тального
Бути мамою – це найбільше щастя, яке жінка коли-небудь зможе отримати. Це найважча та водночас найприємніша робота у світі. Це відкривання у собі сили, про існування якої ніхто не знає. І опановування страху, якого ніхто не може навіть уявити. Мама – це невичерпне джерело любові, тепла, ніжності і доброти. Рано чи пізно жінка призначена – подарувати нове життя. Тільки ставши мамою, вона зможе зрозуміти істину життя, бо діти – це квіти життя. У когось може бути один малюк, два чи три, проте у нашої співрозмовниці Юлії Цимбал з Тального, колишньої виховательки, діток було, «як на небі зірочок».
– Обрала професію виховательки насамперед через спілкування з дітьми. Заклад дошкільної освіти – це, як великий сад, а діти в ньому, як яскраві квіти. Наставник – садівник, що закладає насіння доброти, любові, щастя та здоров’я. Кожній дитині потрібен особливий та відповідний до неї підхід. Інакше вона не буде досконала у своєму розвитку. Тому я віддала майже 15 років свого серця та душі дітям. Проте обставини склалися так, що я була вимушена розрахуватися, – розповідає наша героїня.
За всі роки виховательства до дітей Юлія ставилася трепетно і з любов’ю. Адже це не просто були маленькі діти, а вже – особистості. Каже, що не шкодує про свій вибір, до того ж, і батьки її повністю тоді підтримали. За що вона їм дуже вдячна. Окрім вихованців із дитсадка, вона має двоє чудових синочків, 17-річного Станіслава та 8-річного Святослава.
– Взагалі, коли була вагітна, старшого сина мала назвати Єгором, але коли після пологів лікарка-акушер запитала мене, як я назву свого хлопчика, чомусь відповіла Стас. Навіть не знаю чому, певно Бог так велів. Ім’я для молодшого сина обрав старший. Адже він з нетерпінням чекав на появу братика і хотів, щоб його звали подібним іменем, – ділиться матуся.
Щодня кожна мама відчуває, що потрібна своїй дитині. І скільки б років не пройшло, вона завжди пам’ятатиме ті перші хвилини довгожданої зустрічі зі своїм малюком. Для пані Цимбал – це щастя помножене удвічі. Старший син вже ділиться планами на майбутнє, молодшому ще потрібно допомогти зібрати рюкзак до школи. І це прекрасно – знову повернутися в дитинство. Найголовніші пункти у вихованні для Юлії – доброта, людяність, повага до рідних та оточуючих.
– Бути мамою для мене – насамперед вірити у своїх синів. Щоб вони знали і відчували, які вони для мене особливі, любимі, найкращі та найрідніші. Материнство – це щастя, потужне випробовування, терпіння. Певно, найважча та найприємніша робота у світі, яку жінка може зробити.
Мама завжди має любити без умов свою дитину, якою б вона не була. Ми повинні піклуватися, оберігати, не осуджувати, гордитися, допомагати, цінувати, радіти всім досягненням та із задоволенням проводити дозвілля з дітьми. У якийсь момент уважно вислухати та дати слушну пораду чи підтримати у скрутний момент, – каже наша співрозмовниця.
За словами Юлії її сини дуже різні. Старший, Станіслав – полюбляє транспорт, особливо мотоцикли. Свою професію хоче пов’язати саме із ремонтом автотехніки. Молодший, Святослав – дуже цікавиться історією. У досить юний вік, переглянув багато документальних фільмів. У майбутньому, без сумнівів мріє стати нумізматом (ред. істориком, що вивчає монети, гроші та медалі, як джерело історичних, економічних та культурних знань).
– Мої відносини із моєю мамою дуже теплі та дружні. Це моя надійна підтримка у всьому! Вона турбується, любить, поважає мене та підтримує будь-який мій вибір. Уміє щиро радіти за нашу сім’ю. Її тепле виховання я відчуваю навіть зараз. Тому я дуже хочу, щоб такі довірливі відносини закарбувалися з моїми синами, – додала Юля.
Бажаємо Юлії міцного здоров’я, любові та безмежної поваги до себе. Зичимо їй залишатися завжди молодою, щасливою, нехай кожен день буде в радість.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
