Вихователька з села на Тальнівщині навідує малечу в дитсадочку навіть під час відпустки

Протягом 17-ти років Олена Павлівна Гречка з Лісового на Тальнівщині щоранку зустрічає у дитсадочку села своїх вихованців. Каже, свого часу хотіла стати вчителькою початкових класів, однак коли приїхала подавати документи в Уманський педагогічний інститут (наразі – університет, – прим. авт.), приймальна комісія переконала її, що куди краще стати вихователькою, адже працювати з маленькими дітками куди приємніше, ніж зі старшими. Олена Павлівна дослухалася до порад та незабаром отримала диплом дошкільника. Так вже склалося, що серед її родичів багато тих, хто присвятив своє життя вихованню малечі. Жінка розповідає, виховательками працюють її невістки та двоюрідні сестри, а чоловікова сестра – помічником у дитсадочку.

Олена Павлівна розповідає, що для неї працювати з дошкільнятами завжди в радість. Та й те, що робота є для неї прямо в селі, – це теж прекрасно. Нарікати нема на що. Щоранку вона прямує до дитсадочка, оглядає територію, потім готується до занять, о 8-й ранку зустрічає малюків:

– Запитую в діток, як настрій, чи з задоволенням прийшли, розпитую, що бачили дорогою до садочка, кого зустрічали, – каже вихователька. – Дитина приходить маленька, вона ж відлучається від своїх мами й тата на цілий день, а якщо ще зовсім малюки, перший раз приходять до нас, то їм і страшно – треба й на руки дитинку взяти, приласкати, заспокоїти, щоб вона не плакала, вговорити – а це часом непросто. Як дитина плаче – моя душа розривається, – каже Олена Павлівна.

Вихователька каже, що усі свої проблеми і переживання, коли приходить на роботу, залишає за дверима дитячого садочка. Навіть коли настрій з позначкою мінус, переступивши поріг закладу, міняє його на плюс. Дітки, каже жінка, дуже тонко все відчувають, тож вона усіма шляхами намагається відшукати позитив, аби поділитися з дітьми гарними емоціями.

– Я люблю свята проводити з дітьми. Ось у нас буде свято осені, ми готуємося, будемо розучувати з дітьми пісеньки, танці, всякі сценки робити. Заняття теж любимо проводити, в нас діти дуже люблять малювати, аплікації робити, ліпити, – розповідає вихователька. Каже, діти намагаються гарно вимовляти її ім’я, називати Оленою Павлівною. А от внучка, яка почала ходити в садочок з літа, каже на виховательку просто: «Баба». А як же інакше, коли твоя бабуся – очільниця дитячого колективу!

– Я, коли йду у відпустку, – посиджу вдома тиждень-два, і мені вже не вистачає дитячого галасу. Тоді йду на роботу провідувати дівчат, дітей. Побачу, як вони бігають, пищать, веселяться, сміються, що їм весело – значить, все добре, – каже жінка.

Олена Павлівна розповідає, їй доводилось раніше працювати на фермі, також кілька місяців була на заміні у школі, і цей досвід показав, що, як не крути, а саме в дитсадку працювати з маленьким дітками їй подобається найбільше.

У садочку, як розповідає жінка, їй добре, адже поруч – гарні колеги: завідуюча, яка завжди дбає про колектив, помічник, з яким втілює усі задуми, завжди смачненьке для діток готує кухар – вже дуже до душі малечі сирнички. До речі, і сама Олена Павлівна полюбляє готувати. Каже, не так давно почала випікати торти на замовлення, оформляє їх по-сучасному. Хист до випічки їй передався від мами, котра увесь час частувала домашніх тортами, «горішками» та заварними.

– Хочу сказати, що у нас професія дуже відповідальна, – каже наостанок жінка. – Наш колектив – це ніби друга сім’я. Усім з нагоди професійного свята бажаю здоров’я, мирного неба, натхнення в роботі, сили й терпіння, поваги від батьків та дітей.

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також: На Звенигородщині розшукували двох неповнолітніх дівчаток

Читайте нас також в Telegram!

27.09.2022 09:25
Переглядів: 1399
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.