Вісті Черкащини Волонтери з далекого Гонконгу відвідали Тальнівщину
Про те, як війна в Україні згуртувала європейців та прогресивних людей з усього світу, ви не раз бачили і чули з екранів телевізорів та із соціальних мереж.
Багато поляків та інших європейців у перші дні війни надали притулок переселенцям з України, а скільки тон гуманітарної допомоги їм вдалося зібрати для нас з вами. Слів замало, аби описати важливість їхньої допомоги та подякувати кожному.
Редакція газети також долучилася до роботи з гуманітарними вантажами, що прибувають у Тальне, дякуючи роботі Ігоря Новицького спільно з Всеукраїнською аграрною радою (ВАР). Окрім українського продовольства, у гуманітарці багато одягу, засобів гігієни, дитячого харчування тощо. Не передати емоції, коли сортуючи одяг, знаходиш великий пакет з дбайливо складеними дитячими речами, а в ньому лист російською з Казахстану, з міста Нурсултан від Гульнур з найщирішими словами підтримки. Або в коробці з різними засобами гігієни – саморобна кольорова листівка з двома прапорами – України та Італії і хештег #UNITY Тиможешцезробити. Так два хлопці Андреа і Карлотта з далекої Сицилії висловлюють нам свою солідарність. «Міцні обійми. Сподіваємося, що цей кошмар закінчиться якомога швидше. Якщо отримаєте нашу допомогу, напишіть в нам Інстаграм» – читаємо в листівці. Дійсно, дуже зворушливо!
А коли зустріла в Тальному Роя і Марго, волонтерів з Гонкогу, моєму здивуванню не було меж, спершу навіть не повірила. Виявляється, ці двоє молодих людей – адвентисти, через свою міжнародну благодійну організацію «Адра» дізналися, що нам необхідна допомога і вирушили в Україну. Вони привезли солодощі, засоби гігієни, підгузки та інші дрібниці і разом з пресвітером Здобутківської громади адвентистів сьомого дня Валерієм Злотовецьким відвідали декілька родин переселенців, щоб особисто передати пакунки. Щирість та відкритість цих людей вражає: вони вміють співпереживати, проймаються чужими болями, готові подати руку допомоги. Не зважаючи на мовний бар’єр, щоразу спілкування завершувалося щирими обіймами та сльозами радості. На долю переселенців випало чимало випробувань, нині вони є особливо вразливими або перебувають у стані шоку, тому для них особливо важливо відчувати підтримку.
Нам вдалося поспілкуватися (у ролі перекладачки була вчителька Тамара Мельник) з Роєм та Марго. Вони обоє розмовляють англійською, бо кілька років живуть в Лондоні – теж переселенці. Рой очолює невеличку громаду адвентистів у столиці Англії. На запитання «Чому приїхали в Україну?» Рой відповів, що його країна (Гонконг) також боролася з тоталітарним режимом, який уособлює росія. Їм близькі ідеї свободи та демократії, за які самовіддано бореться наш народ, тому без вагань прибули в Україну. Гуманітарним вантажем ці двоє не обмежилися. Коли я дізналася їхню кінцеву мету – ледь стримала сльози. Вони приїхали в Україну, щоб вивозити людей з гарячих точок, таких, як Маріуполь. Наразі мають проблему: ніхто не хоче здавати в оренду автівку, якою зможуть дістатися окупованих міст. Вдумаймося: нам шкода заліза, а вони не бояться втратити власне життя. Вони вірять, що великий Бог їм допоможе.
Отака-от історія, як на мене, надзвичайна. Як тільки матимемо новини від наших сміливих волонтерів з далекого Гонконгу, обов’язково розкажемо.
Ліна ЯЛОВСЬКА
