Волонтеру з Тальнівщини виповнилося б 72 роки

Сьогодні Петру Григоровичу Каракулі, волонтеру з Тальнівщини, виповнилося б 72 роки. Та життя обірвалося, у вічність відійшла людина з великої літери. Травма, отримана на Майдані, далася взнаки. «Він для мене був найкращий. І для моїх дітей. Він шукав правди, – саме так говорить про свого чоловіка Марія Степанівна. – Його не вернеш. Мені бракує слів. Не можу говорити».

–Це був патріот своєї країни, – ділиться спогадами В’ячеслав Волощук. – Ми почали займатися волонтерською діяльністю. Вперше поїхали на Схід на початку червня 2014 року. Петро Григорович їхав з нами. Тоді з ним і познайомився. Поїхали у Слов’янськ до Горбаченка, повезли засоби захисту, харчі. Потім він створив громадське формування «Народна самооборона». Далі були поїздки до Щастя, Дебальцевого. Це була з великої літери людина. Він був ще тієї, колишньої закалки, проукраїнський дисидент. Мав відмінне почуття гумору, вмів пожартувати. Багато об’єднав навколо себе людей. Вмів організувати, був вірним товаришем, справжнім побратимом. Працював на газовому, постійно закривалися тушонки, каші, які возили хлопцям на передову. Мав велику різницю у віці, порівняно з нами, та різниця ця не відчувалася. Вже здоров’я того не було, але завжди казав: «Ні, я поїду і все». Я думаю, якби він був живий, то багато що було б по-іншому».

Ольга ОСІЯНЕНКО