Волонтерка з Тального лікує та допомагає знайти дім чотирилапим

«Вмію зашивати рани, знімати шви, зупиняти кров, робити уколи»

Вулицями Тального щоденно блукають сотні безпритульних тварин. Точної кількості знедолених котів та собак ніхто не може назвати, адже їхні ряди постійно поповнюються тими, хто ще вчора був домашнім улюбленцем. Добре, що є люди, які готові подбати про безпритульних тварин. Одна із них – Наталія Почапська з Тального. До неї чи не щодня телефонують, щоб повідомити про ще одну знайду, її запитують про допомогу та лікування, охочі стати господарями для собак чи котів, знають до кого можна звернутись.

Піклуватися про тварин Наталія Дмитрівна почала ще з раннього дитинства. Без медичної освіти, вона майже професійно опікується тими, хто став не зручним для колишніх господарів.

– Ще змалку я тягнула додому всіх тварин, які траплялись мені на шляху, – розповідає жінка. – Вже в молодших класах я рятувала пухнастих безхатьків, годувала, доглядала їх. Пройти повз тварину, яка потребує допомоги, я не можу, але всіх не забереш, не порятуєш, а душа болить. Ще з дитинства я мріяла стати ветеринаром, але не склалось, здобула технічну освіту. Більше 4-х років я працювала у ветаптеці, зараз –молодшою медичною сестрою в Тальнівській лікарні. Але тваринок я не покидаю. Щодня, і вдень, і вночі, до мене телефонують, дізнатись поради відносно тієї чи іншої хвороби в чотирилапих друзів, або домашньої худоби. Нікому не відмовляю, всіх консультую безкоштовно. Як надавати медичну допомогу тваринам я навчались піклуючись про своїх домашніх улюбленців, коли вони хворіли, багато читала, дивилась відео, переймала досвід в різних ветлікарів. Зараз я сама вмію зашивати рани, знімати шви, зупиняти кров, робити уколи, знаю, які пігулки давати при різних захворюваннях та багато іншого. Коли бачу, що не зможу самостійно вилікувати тваринку, бо вони потребують УЗД, рентген чи якесь операційне втручання, то одразу рекомендую звертатись до кваліфікованого спеціаліста. Неодноразово сама возила дворових і своїх у ветклініку «Айболіт» в Умані.

Жінка постійно намагається підшукати тваринам новий будинок. Скількох врятувала, та скільки витратила на це коштів, Наталія вже не рахує.

– Парвовірусний ентерит – одне з найпоширеніших інфекційних захворювань собак, з яким дуже часто звертаються господарі тваринок, а тому його проблематика та необхідність вчасної та якісної профілактики – досить актуальне питання на сьогоднішній день, – стверджує жінка. – Для «новеньких» власників цуценят парвовіроз може стати неочікуваним жахом — цілком здорове, грайливе та активне цуценя за декілька днів стає тяжкохворим. Основна причина поширення цієї хвороби – відсутня або несвоєчасна вакцинація цуценят. 50 відсотків тих песиків, яких я лікувала, помирали від цієї хвороби, бо вилікувати її дуже важко. Я завжди наголошую на тому, що вакцинація обов’язкова і необхідна для всіх тварин. Якщо кожен господар простерилізує свою тварину, то, як кажуть, проблема «розсмокчеться» сама собою. Серед деяких господарів побутує думка, що стерилізовані тварини втрачають охоронні та полювальні інстинкти, але це не так. Після стерилізації тварини втрачають інстинкт розмноження. Охоронні і полювальні інстинкти не змінюються. Коти ловитимуть мишей, а собаки охоронятимуть територію. Стерилізацією тварин минулого року займалась Анна Радченко, я їй допомагала. Ми самі виловлювали безпритульних тварин, перевозили їх в таксі, бо іншого транспорту не було, потім мили ту машину, стерилізували котів та собак, кілька днів після цього доглядали за ними, а потім відвозили на та місце, де найшли.

Наталія Почапська каже, що не просто любить тварин, а не може без них жити. Впевнена, що вони ніколи не образять, як люди і назавжди залишаються вірними.

– Зараз у нашій сім’ї є кішка Мася і кіт Сніжок. Мася ровесниця мого сина, їй 7,5 років, а Сніжка 5 років тому я знайшла випадково – плакав на дереві. Я зняла його, думала комусь віддати, але ніхто не хотів забирати. Мій син Олег облюбував мале білосніжне кошеня і ми залишили його собі. Любові до тварин я навчаю його з раннього дитинства. В нас ще є хом’як, великий акваріум з рибками, чекаємо тепла, бо дитина зібрала кошти, за які хоче придбати собаку – лабрадора.

Рятівниця тварин переконана, що проблема з безпритульними в тому, що за погане поводження з тваринами ніхто не карає людей. Хоч законодавство України й передбачає покарання за жорстоке поводження з тваринами, однак на практиці воно фактично не працює. Тому безпритульні тварини – це частіше питання звичайної людяності.

Катерина КІХТЕНКО